Глава 6

Ніч може тягнутися безмежно довго, коли в темряві залишаєшся сам на сам зі своєю совістю.

Поводився грубо, як справжній олень —  звик так ставитися до ворога, а остаточно відкидувати цю теорію поки не можна, адже її міг підіслати хто завгодно.  Ніщо не вказувало на причетність дівчини до темного світу;  не відьма, і не демон — таке  б точно відчув. Можливо просто накопичилася втома та параноя розігралася. В дівчини енергія навпаки незвично чиста, невиннішого створіння, здається ще не бачив. І проживши таке довге життя виявився не готовий до потоку такої дивної, але знайомої енергії. “ Що спільного між ними” — запитував себе. Сподіватимусь, що не налякав її, і  після цього не закриється ще більше.   

Найголовніше, щоб пам’ять  до неї повернулася якнайшвидше. Бо у світі почало траплятися забагато “випадковостей”, не впевнений, що все пов'язано з нею, але точно  не все так просто. З того світу вилізло забагато нечисті. А я все ще не зрозумів від чого залежить частота їх вилазок на світ божий. А що далі? Вони оточать маєток? Але їм все одно мене не здолати, і вбити не зможуть. Для чого ця вистава?  Катріна теж мовчить, отже нічого не бачить. Чомусь здається, що часу в нас залишається все менше. Але, що буде далі поки важко сказати. Взагалі важко передбачити, який вибрик на цей раз викине Ліліт, вона та ще потвора в усіх розуміннях.  Щось сунеться, і добре було б з'ясувати що, та знайти сім'ю дівчини, або хоча б безпечний прихисток для неї. А ще ця втрата пам'яті, можливо, при падінні чи під час боротьби. Але з ким?  Як би не відкидував, але чомусь здавалося, що з цим дівчам не все так просто, а може вона вже й не така звичайна? І у світі людей вона  не рахується зниклою. Поки мав трохи часу між вбивством нечисті та істериками Катріни перевірив усі бази, і ніхто таку не шукає. Знову залишився з хвостом,  навіть імені її не зміг дізнатися. А якщо її тут ніхто не шукає, то все може бути куди гірше. Ця дівчина може мати якийсь зв'язок з підземним світом, і тоді її точно шукатимуть, або те, що мало б від неї залишитися після смерті. Темні зачастили — може це по її душу? В моїй теорії були діри, але зараз не мав час їх латати.

Звідки взялася ця дівчина, та чому принесла з собою стільки проблем? Від жінок завжди самі тільки проблеми, навіть якщо вони такі ж гарні, як та що лежала в кількох сантиметрах від мене. Я добре чув як вона неспокійно дихає, і як голосно б'ється її серце, певно знову дурний сон. За бажанням міг би  і перевірити, але не хотілося чіпати її емоцій. Що ж доведеться поки залишити її у цьому маєтку й очей з неї не спускати. Тут вона точно буде в безпеці. А якщо це план чорних, то вбити її завжди встигну, але хіба  Ліліт така недалека? 

Коли почало сходити сонце і я вже відверто нудьгував, до кімнати зайшла Катріна, я відчув на своїй спині теплий дотик її руки, що вирвав мене з роздумів, в яких просидів усю ніч. 

— Йди займись своїми справами, а я посиджу біля неї, все одно як прокинеться треба буде її оглянути,— просто думки мої прочитала!

— Ти сама як?

— Я краще за усіх, хіба не бачиш? Мрію, щоб ця хвойда якнайшвидше одужала і ти викинув її звідси подалі, щоб і духу її тут не було. 

Я недовірливо дивився на неї, але Катріна з гідністю витримала мій погляд, відповіла,

— Нічого я їй не зроблю, це не в моїх інтересах, тому йди, кому кажу! І поїш нарешті, бо як сонна муха, ще заснеш під час бою. Чи ти навмисно мориш себе голодом?

Я змовчав на колюче зауваження, але Катріна мала рацію, я давно не харчувався, і мав необхідність у цьому.