Глава 4

Наступні три тижні були надто напруженими. Мені довелося вступати у бій рекордну кількість разів. Давно такого не було, і здалося за цей час я добряче розслабився і трохи розгубив навички. Всі вони були темними магами та мольфарами, всередині яких сиділи демони —  великі та люті. 

Умовно всіх демонів можна поділити на три класи. Нижчий — до якого належать амеби підземного світу. Якщо коротко пояснювати, то вони чимось нагадують  зомбі. Такі само повільні та геть безмозкі. Їх легко вбити, і теоретично зробити це може навіть людина. Але з'являються вони вкрай рідко, і поселяються в таких самих слабких тілах. Це можуть бути залежні від алкоголю чи наркотиків люди, причому їх залежність сягнула апогею, і в середині вони вже давно мерці. 

Середній клас — це раби Ліліт, або чорні мольфари — вони створені, щоб виконувати накази негайно та сліпо. Тіла для цих створінь народжуються та живуть на Землі, а в шістнадцятирічному віці вони добровільно приносять Ліліт криваву присягу, про те, що служитимуть її цілям на Землі. Зараз це поодинокі підпільні випадки. А колись був цілий культ Ліліт, —   пішло багато часу на те, щоб викорінити цю гидоту.

 І окремий і найменш вивчений мною клас —  вищі демони. За весь час зустрічався з ними лише один раз —  в день смерті Єлени.  З книг я дізнався, що колись давно, всупереч волі Зевса вони спустилися з небес до людей. І як покарання за непослух Зевс відібрав у них душу, і відправив у Підземний світ. Вони найпотворніші та найсмердючіші з усіх, але гідні суперники в бою, і до всього вміють генерувати людське мовлення. В легендах зустрічається інформація і про те, що самі можуть обрати бік добра чи зла. Але обравши бік добра і допомагаючи людям знову будуть покарані. Тому сидять як боягузи в темряві без душі, без статі і подоби виконуючи накази Ліліт.  

Та зараз здавалося, що в них там геть дах знесло. Або страх втратили, або щось сунеться.   Декотрі з них чи не вперше на моїй пам'яті  наважилися підібратися небезпечно близько до нашого маєтку, і навіть захист, який поклала Катріна — не допомагав. Вони прибували групами по двоє троє, постійно робили спроби нападу. Одному з них навіть вдалося залишити кілька подряпин на моєму тілі. До мене в гості не приходили хіба що останні, а мольфарів і амеб, хоч відбавляй.

Катріні в цей час теж було не солодко, вона просто не звикла до такого розкладу, коли спати доводилося лише по чотири години. А в перші дні було і справді пекельно. Дівча на межі смерті, кілька разів зупинка серця, а я мало чим міг зарадити, бо ці потвори з своїми демонічними танцями не давали перепочити, та і сам факт такого розвитку подій не дуже радував.  Хтось, ніби навмисно, часу на роздуми не залишав.

Катріна на диво мовчки виконувала, те що мала, не ставила питань, не брикалася та не робила дурниць. Але її лють поволі заповнювала будинок. Рано чи пізно дівчина зірветься. Добре, якщо її гнів відчую лише я. Та все ж розповідати їй про те, що знайдене дівча часом приходило у видіннях, не мав наміру. Хай краще на мене лютує, а зайвого їй знати не треба. Хотів її підмінити, забрати якомога далі від об'єкта ненависті, стверджуючи, що сам можу посидіти біля хворої, проте всі мої пропозиції були безкомпромісно відкинуті. А ще мені все-таки довелося поїхати в місцеву лікарню, та домовитися з головним лікарем — старим моїм знайомим, про постачу двох літрів крові. На щастя виявилося, що в постраждалої група крові перша позитивна — досить розповсюджена, щоб за певну суму, без зайвих питань і розголосу її передали мені в чорному сміттєвому пакеті.

Кров дуже допомогла, але на нас чекало ще одне випробування — висока температура, яку було неможливо нічим збити, та марення нещасної дівчини, що супроводжувалися жахливими криками, плачем, нерозбірливими благаннями, та врешті навіть лайкою. Катріна казала, що в тіло потрапила отрута, походження якої визначити неможливо. Нам залишалося сподіватися дива.

Кетрін довела, що вона прекрасна цілителька. Кризовий період минув, а за допомогою магії та сучасної медицини, рани нещасної поступово почали загоюватися. З нападами теж трохи влагодилося.  Проходив час і переломи зросталися, а тугі перев’язки більше не були необхідними. Під бинтами подекуди залишилися шрами та рубці, декотрі з яких стали майже не помітними, якщо не придивлятися надто ретельно. 

Катріна була так само негативно налаштована, і не дивлячись на намагання Катріни приховати своє невдоволення я відчував як буря всередині неї наростає з геометричною прогресією. З цим доведеться щось робити, бо це дурне дівча геть розум втратить.

Ще одним відкритим питанням залишалося ким є постраждала, як опинилася в такій глухій місцевості, та що з нею трапилося. Я не міг повністю відкинути і те, що можливо вона засланка темних магів, і це пастка. Але поки не впевнюся в цьому, виставити її за двері у такому стані теж не можу.

Тіло швидко одужувало, вона мала б вже давно прокинутися, проте дівчина так і не прийшла до тями. Емоції в її душі вже не були такими яскравими, але там все ще панувала ненависть, лють та нелюдський страх. І якщо біль я зміг забрати, ще на початку, то з іншими емоціями їй доведеться боротися самотужки. А ми більше нічого зробити не могли, залишилося чекати й сподіватися на краще.

Тим часом у вікно постукала справжня тепла та лагідна весна, але ніхто цього не помітив, а якщо і помітив через інші клопоти, залишився байдужим до її приходу. Я майже не харчувався, хоча потребував цього більше ніж будь -  коли. Проте не було часу, завжди знаходилися важливіші проблеми, які вимагали негайного втручання. А ще я боявся залишати Катріну наодинці з непритомною та слабкою дівчиною. Сил було не так багато, але ще на кілька пекельних тварюк вистачить.