Розділ 32: "Трикутник абсолютного пекла"

Розділ 32: "Трикутник абсолютного пекла"

Після терромаштабного стрибка, Джо-Дарина успішно влетіла у вікно на третій поверх школи червоних демонів. Як завжди, перед тим як порозкидати на право й на ліво школярів-лузерів, вона дістала розкладний столик й почала пити чай. На неї дивилися діти без ніяких здогадок, що з ними буде далі. Але вони не очікували, що якась дивна людина влетить до них у вікно й саме після цього розпочне своє безтурботне чаювання. Всі затримали свій подих й не знали, що робити їм далі. Але тишу перебили спокійні та затишні самі по собі слова: - "Сьогодні я дуже добра, так як сам Іван-о-Будда позволив влаштувати геноцид для цієї нікчемної школи..."

В однієї дівчинки покотились сльози по щокам. Вона зрозуміла, що перед ними знаходиться сама Джо-Дарина, яку вони знали тільки з байок.

- "Це вона!" - тремтячим та жалісним голосом закричала дівчинка, але після цього її голова відлетіла на декілька метрів й впала у ніг одного із її однокласників. Почалась паніка й всі побіжали в різні сторони коридору.

- "Ну що ж... Розпочнемо свято, якщо вам так не терпиться." - промовила Дарина й встала із-за столика. - "Розширення території! Нескінчене пекло!" - сказала Джо-Дарина й жестом обох рук мов розтерла матерію між ними, навколо ненависниці картоплі моментально з'явився вогонь, який стрімко заповнив коридор й всіх, хто не встиг втекти принаймні на 30 метрів, побрало у свої безмежні землі сама Геєна.

- "Ви грішники, й прощення вам не має..." - промовила покійним Дарина й пішла в один із кінців коридору, щоб далі вершити правосуддя, а саме головне - знайти чортову дівчину з психушки. - "Чи як він її там назвав? Делітра? Нікчемне ім'я." - вслух продовжила думати Дарина, так як її ніхто вже не міг почути. Йдучи далі, позаду Дарини почались тріскатись й цвісти стіни від жари.

Ще при вході Іван-о-Будда повернувся до Діми й за ним в скляних дверях хлопець з жахом помітив, як небо почало темніти й брати темно-червоні відтінки.

- "Боюсь вже питати тебе..." - звернувся до Діми Жорстокого великий проповідник обпираючись об стіну. - "Тобі Дарина давала такий листочок, на якому були усякі святі слова написані?"

Діма порився у кишені й дістав пожмакану проповідь для ритуалу.

- "Ти про цю?" - невпевнено запитав той у проповідника.

- "Так. Мабуть... Але не важливо. Ти зараз повинен був на вулиці зачитати цю проповідь." - швидко розповів Іван.

- {Що це значить? Добре. Відповім на те, що зрозумів.} - подумав Діма й відповів: - "Але я не вмію зачитувати реп."

Іван подивився на Діму, як на неосвіченого грішника.

- {Навіть Кіріл знає, як читати проповідь...}

Але згадавши, як болісно він вбив охоронника Іван-о-Будда промовчав.

- "Добре. Якось впораюся." - промовив Діма й побіг на подвір'я школи грішників. Вже будучи там, він помітив, як на дорозі при в'їзді до школи проїжджав танк й зупинився навпроти хлопця. Потихеньку на машині почалась обертатися величезна гармата й зупинившись прямо на Дімі, ще трохи опустила дуло вниз й тепер хлопець тільки з однією проповіддю в руках стояв на прицілі у великого танку. Без ніяких очікувань танк вистрілив у хлопця, але промазав на двадцять сантиметрів. Діма застив, тому-що він бачив і жахливіші речі, а тут всього-лише танк стріляє. Діма опустив погляд на листок й почухавши іншою рукою голову пішов за вказаними кординатами на намальованій карті.

- {Знову ніякої реакції. Мабуть один із учнів Джо-Дарини. Тільки вони так вміють.} - подумала Анічка Артилерія і на половину вилізши з каюти крикнула до хлопця: - "Хто ти є?!" - грубо почулось від дівчини, але Діма на великий її подив зупинився й підняв своє заплакане обличчя в сторону Анічки: - "Не вбивай мене, я не хочу помирати!"😣

- "Ах! Сикло!" - промовила Артилерія й знову направила на того гармату. - "Відповідати, кого ти молитись?" - грубо запитала дівчина, маючи на увазі про Іван-о-Будду. Або про когось іншого, але це вже буде мати інші наслідки.

- "Тобі!" - відповів прохаючи про змилування Діма Жорстокий.

- "Ну, це тоже добре..." - промовила Анічка й не попередивши знову вистрілила в Діму, але на цей раз не влучила.

- "Відповідати негайно, або кастрірувать тебе!" - не на жарт пригрозила Артилерія.

- "Івану!"😖 - не думаючи відповів Діма й не помітив, як та поїхала собі далі. Розплющивши очі, той зрадів, що небезпека минула й хлопець почав скакати від радощів. - "Туда її! Який же я крутий. Вона навіть не зрозуміла, що це була найпростіша акторська гра." - оправдовував себе Діма й сам в це як завжди повірив.

Але незабаром хлопець почав відчувати спекоту й рубашка на ньому почала горіти. Довелося викинути. Далі, Жорстокий пішов на вказане місце, яке було за декілька метрів від нього. З цього-ж місця він побачив ту саму дівчину на танку, яка на половину висунувшись з кабіни колихалась вперед та назад з заплющеними очима й з'єднаними руками.🙏

Кирило Дотер та Катерина підходили з іншого боку школи червоних демонів, але декілька разів хотіли повертатися назад додому, тому-що навіщо це їм потрібно й тим паче там спекотніше, чим біля Дарини загалом.

- "Що ми тут взагалі робимо?" - весь час дивувалася Катерина на що Кіріл з нею завжди погоджувався.

=Якщо не прийдете з Кирилицею Матрицею до червоної школи, то не получите виплату за цей місяць.= - згадала жорстокі слова Іван-о-Будди Катерина, через які вона й потягнула Кіріла із собою, навіть коли нормальний холод пізньої осені покидав їх.

- "Не здавайся!" - сказала Катерина Велика проходячи через розплавленні дома, що свідчило про те, що вони вже близько. - "Якщо ми не активуємо цей ритуал, то пекло дійте до твого сараю і твій комп'ютер згорить з усіма даними." - імпровізувала Катерина, через що кожен раз залишала Кирила Дотера разом з собою.

Вже підійшовши на зазначене місце, Кирил розгорнув свій записник, який подарував йому Іван й почав читати проповідь: - "Та буде Аллах, та буде Ісус... Буде Будда й Іван-о-Будда..."