Бонусний епізод. Частина 3: Клуб Повного Хаосу

Діти вже в процесі чогось важливого.

Це видно одразу. Не просто гра — операція. План. Майже військова кампанія, тільки з подушками, ковдрами і абсолютно серйозними обличчями.

Вітальня частково зникла під “базою”. Диванні подушки витягнуті, складені одна на одну, ковдра натягнута зверху, утворюючи щось середнє між фортецею і печерою. Конструкція виглядає… нестабільно. Але це не зупиняє нікого з них.

Лум стоїть навколішки біля “входу”, зосереджений настільки, ніби від цього залежить доля світу. Його руки швидко підправляють подушки, вирівнюють, підтискають краї.

— Тут! — каже він впевнено, вказуючи на місце. — Сюди ставимо! Це буде головна стіна!

Кая стоїть з іншого боку, тримаючи подушку майже свого розміру. Вона намагається її втримати рівно, але та постійно завалюється.

— Ні, вона падає! — відповідає вона, намагаючись її втримати плечем.

— Бо ти не так ставиш!

— Я так і ставлю!

— Не так!

— Так!

Подушка падає.

Обидвоє завмирають на секунду, дивлячись на неї.

Потім одночасно:

— Це не я.

І тут між ними проходить Арі. Вона тримає подушку, яка для неї виглядає як щось гігантське і стратегічно важливе. Вона несе її обережно, але впевнено, трохи похитуючись, як маленький танкер із вантажем.

— А-фа! — радісно вигукує вона.

І без попередження — кидає подушку.

Прямо на Альфу. Пес лежить поруч, спостерігаючи за процесом з тією терплячою гідністю, яка буває тільки у тих, хто вже змирився з усім. Подушка падає йому на голову. Пауза. Альфа навіть не здригається. Лише повільно моргає. Потім піднімає голову, бере подушку зубами і так само спокійно несе її назад до “бази”. Кладе поруч із Лумом.

Лум дивиться на нього.

— Ти найкращий член команди.

Альфа тихо видихає і знову лягає.

Арі плескає в долоні.

— А-фа поміг!

— Так, — киває Кая. — Альфа — головний.

— Я головний, — одразу відповідає Лум.

— Ні, ти — планувальник, — серйозно каже Кая. — А він — сила.

Лум думає секунду.

— Добре. Я мозок. Він — сила.

— А я? — питає Кая.

— Ти… головна по рішеннях.

— Це краще.

Арі піднімає руку.

— Я!

Обидвоє дивляться на неї.

Лум трохи нахиляється.

— Ти… хаос.

Арі радісно сміється.

— Хаос!

І знову хапає подушку.

В цей момент з кухні долітає голос.

— Я БУДУ ТАТОМ!

Всі троє завмирають.

Кая повільно повертає голову в бік кухні.

— Що?

Лум дивиться на неї, трохи примружившись, ніби швидко складає все докупи.

— Схоже… — каже він задумливо, — в тебе буде молодший брат або сестра.

Арі підстрибує, ніби зрозуміла головне слово.

— Ма-ля! Ма-ля!

Вона починає кружляти з подушкою, ледве не падаючи.

Кая стоїть нерухомо кілька секунд. Її обличчя змінюється. Спочатку — здивування. Потім — усвідомлення. Потім — щось складніше.

— …я старша сестра?

— Так, — спокійно каже Лум.

Вона дивиться в підлогу. Потім на подушки. Потім знову на нього.

— Це… круто.

Пауза.

Вона трохи кривить губи.

— І трохи кінець веселощів.

Лум одразу хитає головою. Серйозно. Впевнено.

— Ні.

Він підсувається ближче.

— Ти тепер у “Клубі Повного Хаосу”.

Кая моргає.

— Це що?

Лум трохи випрямляється, ніби зараз скаже щось дуже важливе.

— Це ми. Я, ти, Арі… і Альфа.

Він показує на пса.

Альфа, ніби зрозумівши, піднімає голову і коротко гавкає.

— Бачиш? — додає Лум. — Він уже погодився.

Арі підбігає до Альфи, обіймає його за шию.

— Клуб!

— Головне, — продовжує Лум абсолютно серйозно, — щоб у нього завжди була їжа.

Альфа знову тихо гавкає.