91.5 — Велике переслідування кавунів

Щойно «допит» Альфи завершився, сталося неймовірне: один із кавунів повільно, але впевнено почав котитися самостійно. Потім ще один. А потім… ціла низка плодів ожила, немов під дією невидимої магії, і почала мчати пляжем у всі боки, підкидаючи піщинки в повітря.

— Ого! — вигукнула Кая, розбігаючись за найшвидшим кавуном. — Він утікає!
— Тримайся, Кая! — сміючись, крикнув Лум, намагаючись підхопити інший. — Ці кавуни точно геть не слухаються!

Альфа, ображений тим, що його «коктейльний план» розкрито, стрибнув у центр хаосу, лапами і хвостом штовхаючи кавуни в різні боки, немов намагаючись втекти разом із ними. Він час від часу відволікав дітей на себе, ніби кажучи: «Спіймайте мене, якщо зможете!»

— Лови, Лум! — реготала Кая, коли один із кавунів майже зіткнувся з її носиком.
— Ай-йой-йой! — Лум крутиться, намагаючись перехопити кавун, що котився до хвилястого краю. — Це справжній кавуновий марафон!

Векс, помітивши, що Кая ледве ухиляється від котячих кавунових кульок, миттєво підхопила її на руки, тримаючи міцно:

— Не бійся, я тебе врятую! — сміючись, сказала Векс, і Кая щасливо засміялася в її обіймах.
— Дякую! — весело реготала дівчинка, обіймаючи її за шию.

Тео, спостерігаючи за цим хаосом, обіймав Векс за талію і підморгнув:

— Ха-ха! Дивись, він не просто рятує — це справжнє романтичне переслідування!
— Абсолютно! — сміялася Векс, міцно тримаючи Каю і регочучи, коли поруч мчав ще один кавун. — І ніякі котячі кавунові кульки нам не страшні!

Лея і Вирій діяли як справжні командири «кавунового штабу»: Лея махала руками, показуючи дітям і дорослим, куди бігти, а Вирій обережно підштовхував плоди крижано холодним промінням своїх рук, щоб направити їх у потрібний бік. Вони трималися за руки, торкаючись один одного ніжно, поки легкий вітерець з океану піднімав піщинки і злегка обдував обличчя.
— Тримай, Лея! — сміючись, крикнув Вирій, підштовхуючи ще один кавун у правильний напрямок.
— Дякую, ти справжній! — відповіла Лея, притискаючи його руку до щоки і кидаючи швидкий, ніжний поцілунок.

Альфа, обурений тим, що всі його хитрощі розкрито, спробував втекти, прихопивши із собою маленький кавун, але промахнувся, і той знову почав котитися самостійно. Діти і дорослі, реготучи, ганялися за кожним плодом, іноді спотикаючись об піщані горби або ковзаючи по вологому піску.

— Ой! — реготав Лум, ледве ухиляючись від котячого хвоста, що штовхав кавун прямо на нього.
— Ха-ха! — сміялася Кая, коли Альфа намагався втекти з її «цілющим» кавуном. — Він справжній майстер хаосу!

Дорослі не витримували і самі приєднувалися до веселого переслідування: Тесса підштовхувала кавун у потрібний бік, Ерік стежив, щоб жоден плід не «втік» у море, а Лея та Вирій, разом з Арі, намагалися контролювати ситуацію, водночас обмінюючись легкими поцілунками та ніжними поглядами.

— Що за магія? — вигукнула Кая, коли кавун раптом стрибнув через маленький піщаний горб, немов підштовхнутий невидимою силою.
— Це наш абсурдний пляжний день! — сміявся Лум, ловлячи інший кавун. — Хто б міг подумати, що кавуни можуть втекти самі!

Альфа час від часу зупинявся, оглядався, ніби перевіряючи, чи всі ще йдуть за ним, і тихо виляючи хвостом, створював нові хаотичні траєкторії для кавунів. Діти реготали і бігали, іноді ледь ухиляючись від «коктейльних атак» хвоста.

Сонце яскраво світилася над пляжем, крижане світло Арі переливалося на піску, а сміх дітей і дорослих лунав на всі боки. Кожен момент був сповнений пригод, несподіванок, кумедного хаосу і магічної абсурдності, а серця дорослих та дітей билися в унісон: відчуття радості, ніжності, азарту та справжньої пригоди перепліталося у кожному русі.

Попереду відчувалося ще більше хаосу і магії — і всі розуміли, що зараз розпочнеться фінальна частина переслідування, де навіть Альфа не зможе приховати свої наміри, а кавуни вирішать, хто ж у цій весело-абсурдній пригоді виявиться справжнім переможцем…