86.2 — Сліди і пляшки

Діти миттєво кинулися до перших мокрих слідів, що вели від краю тераси до саду, де осіннє листя хиталося під подихом вітру, ніби танцюючи у своєму золотисто-коричневому карнавалі. Лум нахилився, щоб уважно роздивитися плями молока, а Кая, не відстаючи, дістала з кишені маленьку лупу — “справжні детективи завжди мають збільшувальне скло”.

— Дивись, Лум! — схвильовано прошепотіла вона, притискаючись до нього плечем. — Сліди ведуть прямо сюди! Можливо, це секретна стежка злочинця… або він залишив записку!

— Точно! — вигукнув Лум, підстрибуючи від хвилювання. — Ми можемо зробити з цього справжню детективну карту! І потім нам потрібно буде додати легенду… там, де пляшки молока — небезпечні пастки!

Альфа, коричневий пес із гордим поглядом, котрий часто поводився як справжній командир, уже обійшов кілька калюж молока, залишаючи власні відбитки лап поруч із дитячими. Він із серйозним виглядом інспектував сліди, інколи підстрибуючи, щоб гарненько нюхнути особливо “підозрілі” ділянки.

— Погляньте! — Лум вказав пальцем. — Він йде прямо до кущів! Там можуть бути пастки!

І справді: перед очима розкрилася справжня “молочна пастка”. Склянки з молоком стояли між кущами, де листя утворювало міні-лабіринт, а сонце мерехтіло на рідкому склі, роблячи їх схожими на маленькі магічні маяки. Легкий вітер нахиляв склянки, загрожуючи розлити їхній вміст у будь-який момент.

— Ой-ой-ой! — смішно промовила Кая, підстрибуючи на носочках і ковзаючи на опалому листі. — Це як лабіринт для справжніх детективів!

— Лум, дивись! — хлопчик вже помітив перші краплі молока, що стікали по краю склянки на листя. — Якщо він наступить на це…

У ту ж мить з-за кущів з’явився сам Молочний Мажор. Його плащ майорів на вітрі, темний капелюх трохи зсунувся, а маска майже ковзала з носа. Він обережно ступав між пастками, тримаючи пляшку молока обома руками, але його кроки були непевними — і це було лише питання часу, коли абсурдне стане комічним.

— Ой! — пролунав його крик, який більше нагадував театральну паніку, ніж реальну загрозу. — Ні-ні-ні!

Плащ майорів, руки розкидалися, а пляшка молока, немов власна істота, злетіла в повітря й пролилася на землю, залишивши величезну калюжу. Мажор впав на спину, обличчям вниз у молоко, ледве встигаючи відштовхнутися руками, щоб не зачепити кущ.

— Ха-ха-ха! — вибухнув Лум, падаючи на коліна від сміху. — Він сам потрапив у власну пастку!

— Я теж! — підхопила Кая, регочучи, — він виглядає як слайд у молочному парку розваг!

Альфа, спостерігаючи за ситуацією з серйозністю головного інспектора, кинувся вперед, стрибнувши на кут калюжі молока, щоб переконатися, що Мажор не втече. Він обережно штовхнув його лапою, і пес гучно гаркнув, ніби кажучи: “Тобі сюди не треба!”.

— Добре, що він з нами, — тихо промовив Вирій, притискаючи Лею до себе. — Малюк точно сміється разом із нами.
— Схоже, — відповіла Лея, ніжно гладячи живіт, — він хоче стати нашим маленьким детективом… або ж контролювати всі молочні аварії.

Тесса вже піднімала камеру, намагаючись встигнути за кожним падінням і кумедним ковзанням.

— Це чудові кадри! — сміялася вона. — Молочна битва року, і ніхто не постраждав!

Ерік, який тримав телефон, підморгнув:

— Ідеально для фотокниги. Справжній екшен, мокрий гумор і безпечні падіння — все в одному.

Мажор піднявся, витираючи обличчя рукавом, плащ все ще мокрий і липкий від молока, а діти вже почали відзначати калюжі на детективній карті, перетворюючи цей хаос на справжню пригоду. Альфа весело скакала навколо, підстрибуючи та гавкаючи, наче командуючи дітьми: “Рухаймося швидше, він може втекти!”

— Він не втече надовго, — тихо промовив Вирій, ніжно притискаючи Лею до себе, відчуваючи легкий поштовх малюка. — Хтось повинен охороняти молоко… і порядок у саду.

Лея посміхнулася, поклавши руку на живіт:

— Схоже, це буде ще одна неймовірна осіння пригода… і я навіть трохи боюся, що ми всі потрапимо в калюжі!
Тут же з-за дерев пролунало тихе хлюпання — Альфа стрибнув у ще одну калюжу молока, бризкаючи всіх навколо, і Лум із Каєю від щастя сміялися так, що втрачали рівновагу на листі. Осіннє повітря наповнилося теплом, сміхом і запахом молока, залишаючи всіх у передчутті ще більшої комічної пригоди…