83.6 — Випадкова зустріч із «цукерковим диверсантом»

Компанія, все ще піднесена після хаотичної битви на «Літаючих котушках», рушила далі слідом за карамельним пилом. Раптом Лум і Кая затремтіли від захоплення, вказуючи на щось у натовпі:

— Га-га! — реготала Кая, — дивись! Там… там величезний льодяник!

— Він… він тікає! — прокричав Лум, спритно намагаючись побачити, куди зник таємничий персонаж.

Вирій і Лея, не вагаючись, кинулися навздогін за «цукерковим диверсантом». Лея, хоч і вже з помітним животиком, кинулася вперед не гірше за решту. Її кроки були обережні, але очі палали азартом — вагітність зовсім не гасила її детективного духу, лише додавала чарівної рішучості. Але замість елегантного бігу вони разом із тріском впали у великий басейн із пінопластовими кульками, які хлюпнулися навколо них, створюючи справжній абсурдний хаос: кульки стрибали в усі боки, а їхні крики й регіт зливалися з загальним шумом парку.

— Ахахаха! — закричала Лея, плутаючись у кульках, — Вирій, обережно, вони наче живі!

І згодом добавила.

— І на шостому місяці це ще той фітнес! — засміялася вона, намагаючись вибратися з кульок, поки Вирій тримав її за руку, ніби страхуючи під час акробатичного трюку.
Вирій намагався врятувати рівновагу, але сам «потонув» у барвистих кульках, і тоді Лея схопила його за руку, тягнучи за собою:

— Лови! — реготала вона, — і тримайся міцно!

У цей момент Лея, ледь втримавши рівновагу, нахилилася, щоб підхопити Тессу та Векс, які намагалися зберегти серйозний вигляд, але вже реготали від абсурдності моменту.

— Ой, тримайся! — сміялася Лея, обіймаючи обох, — і не забувайте про баланс! — Її рухи стали трохи повільнішими, але тепло й рішучість залишались тими самими — навіть у центрі кулькового хаосу Лея випромінювала дивне материнське спокійне світло.

Вирій же підхопив Еріка та Тео, які намагалися перескочити через край басейну, і разом вони увійшли у «пінну лаву» з кульок із веселим плескотом і шквалом сміху:

— Ха-ха! — вигукнув Ерік, — це наче підводний світ… тільки барвистий і сухий!

— Та ще й з солодкими слідами! — додав Тео, метаючи по ходу кілька кульок у Векс.

Лум і Кая, не чекаючи на дорослих, стрибнули у басейн наче справжні «водяні бомби», кульки розліталися навсібіч, а Альфа підстрибував поруч, виглядаючи, наче він сам хоче пірнути, але трохи стримуючи себе:

— Гав! — ніби сказав пес, спостерігаючи, як його маленькі господарі розбурхують «кукольну стихію».

— Бомбочка! — реготав Лум, розбігаючись і зістрибуючи у купу барвистих кульок.

— Я теж! — крикнула Кая, махаючи руками і летячи у басейн із кульками.

Тесса, тримаючись за Векс і сміючись, намагалася не втратити рівновагу:

— Га-га! Хто б міг подумати, що погоня за льодяником перетвориться на «кукольну битву»!

— І це ще не кінець! — додала Векс, штовхаючи Еріка м’якою хвилею кульок, — я відчуваю, що він веде нас до ще більшої пригоди!

Всі дорослі й діти перетворили басейн із кульок на справжню арену веселощів: кульки летіли в усі боки, сміх лунав, хапали один одного, плуталися, ковзали, падали і знову вставали, а кожен стрибок додавав нову порцію абсурду й радості.

— Ой, дивись! — вигукнула Лея, — солодкий слід веде далі!

— Тоді вперед, — сміючись, підхопив Вирій, — але обережно, тут може бути все, що завгодно!

А Лум, Кая та Альфа не чекали нікого й стрибали у басейн наче в справжню воду, кульки розліталися в усі боки, а їхній регіт лунав над парком.
І поки діти та дорослі плескалися у басейні з кульок, їхні серця наповнювалися захопленням і передчуттям нових веселих і абсурдних пригод, які чекали їх далі у парку…