82.17 — Визнання серед хаосу

Повітря в лабораторії-пекарні пахло кремами, прянощами та легкою ноткою шоколаду, але для Тесси цей запах став майже отруйним — він обпалював спогади і нагадував про страх втратити Еріка. Серце калатало шалено, кожен звук здавався надто гучним, кожен рух — потенційною небезпекою.

Тесса помітила його серед мерехтливих світел баночок: Ерік стояв поруч із Тео і Векс, спостерігаючи за дітьми, але його погляд здавався відстороненим, наче він дивився крізь стіну спогадів. Серце Тесси стиснулося від страху:

— Ерік! — голос прорізав повітря, гострий, наповнений страхом і розпачем. — Я боюся… боюся забути тебе назавжди!

Лея, стоячи поруч, ненароком притулила руку до свого живота, відчуваючи рух малюка, і це додавало їй ще більше турботи та обережності.

Ерік різко обернувся, очі наповнилися болем і тривогою. Його серце миттєво сповільнилося від страху втратити її назавжди. Він кинувся до Тесси, обійнявши так міцно, що світ навколо став розмитим, мов акварельний мазок.

— Тесса… — голос його тремтів, кожне слово рвалося крізь хвилю емоцій. — Я тут… я не дам тобі загубитися… ніколи.

Тесса відчула, як сльози рікою текли по щоках, змішуючись із відчаєм і неймовірною пристрастю. Вона вперше усвідомила, що страх втрати може бути таким же сильним, як любов, — і що обидва ці почуття зараз злилися в одне.

— Я не можу… я не можу без тебе… — кричала вона, стискаючи його плечі, — навіть якщо весь світ навколо руйнується!

Ерік притиснув її ще міцніше, губи торкнулися її волосся, і на мить здавалося, що час зупинився, а їхні серця билися в унісон. Він шепотів крізь трепет:

— Ти не залишишся одна, Тесса… Я буду поруч, навіть якщо все навколо розвалиться. Разом… завжди…

Навколо них відбувався хаос: Лея і Вирій спостерігали, обмінюючись напруженими поглядами. Лея обережно погладила живіт, відчуваючи легке ворушіння дитини, і розуміла, що від її рішучості та спокою залежить не тільки вона сама, а й маленьке життя всередині. Лум пильно стежив за рухом баночок, а Альфа, тихо стоячи поруч із Каєю, готовий був рвонути на захист дітей від будь-якої небезпеки. Кожен відчував, що ці двоє зараз переживають емоційний шторм, який може розірвати їхні серця на шматки.

Тесса, відчуваючи пристрасть і страх одночасно, тремтячим голосом вимовила:

— Ерік… я люблю тебе… і це лякає мене… бо я можу втратити тебе назавжди…

Ерік обережно притиснув її обличчя до своєї грудей, відчуваючи, як її маленьке тіло тріпотить від емоцій. Він відповів ніжно, але рішуче:

— І я боюся… — прошепотів він. — Але разом ми сильніші. Ніхто не розлучить нас, Тесса. Ніхто і ніщо.

В той же час Лея тихо промовила, усміхаючись крізь напруження:

— Навіть у хаосі серця знаходять одне одного…

Лум, стримуючи наукову холоднокровність, ледве помітно кивнув, адже бачив, що сила їхніх почуттів могла бути більшою за будь-які пастки і небезпеки лабораторії.

Тесса притислася до Еріка ще міцніше, відчуваючи, як її тіло тріпотить, а серце калатає в ритмі його. Вперше вона відчула, що пристрасть і страх можуть переплітатися, створюючи незламну силу:

— Я більше не боюся… — тихо шепотіла Тесса, губи притиснуті до його грудей. — Бо ти тут… і ти мій…

— Завжди… — Ерік тихо відповів, обіймаючи її ще міцніше, наче створював щит, який захищав би від будь-якого хаосу світу.

Вони тримали одне одного, відчуваючи, як їхні серця і душі злилися в єдину хвилю емоцій, змішуючи відчай із пристрастю. Вони вперше відчули, що справжня сила любові проявляється не в безпечних моментах, а саме посеред хаосу і небезпеки.

Серед мерехтливих баночок і ароматів кремів лабораторії на мить настала тиша — і ця тиша була сповнена тепла, надії та сили, яку ніякі пастки і магія не змогли б зламати.

Попереду, незважаючи на цю коротку паузу, чекали нові випробування, але зараз вони були разом — і цього вистачало, щоб витримати будь-який хаос.