81.8 — Нічні жари і нічні ніжності

Ніч у місті тримала свою владу жорстко: +30°C нагадувало, що спека не збирається здаватися. Ліхтарі світилися розпеченими, а вентиляційні пристрої всередині будинку ревіли, мов оркестр, що диригував літнім хаосом.

Ерік і Тесса розташувалися під купою вентиляторів у спальні, намагаючись врятуватися від липкого повітря. Він притиснув її до себе, а вона, витираючи краплі поту з чола, усміхалася:

— Ахах, я відчуваю себе куркою-гриль… але навпаки.

— Гарячі ззовні, але всередині холодні, — реготав Ерік, — вентиляційний хаос і романтика в одному флаконі.

Кожен порив повітря, який ударяв в обличчя, розкидав локони Еріка по щоках Тесси, і вони ледве стримували сміх. Ерік обережно провів пальцями по її волоссю, відчуваючи, як жаркі хвилі серця змішуються з прохолодою вентиляторів.

— Ти так гарно смієшся… — прошепотів він, притискаючи її ніжніше.

— І ти теж, — відповіла Тесса, відчуваючи тепло його дотику, змішане з холодним вітерцем. — Навіть у таку спеку можу забути про все.

У кімнаті Вирія і Леї панував повний спокій. Лея лежала на спині, закривши очі, а Вирій обережно обіймав її, ніжно погладжуючи живіт.

— Тепло… але приємно, — тихо промовила Лея, вдавлюючись у його груди.

— Спокійно, — відповів Вирій, — я тут, і ніхто не порушить твоє спокійне дихання.

Їхні пальці перехрестилися, а тихий шелест вентиляторів звучав як колискова. Кожен вдих був наповнений ніжністю, а серця билися у такт нічній тиші.

Натомість Тео й Векс вирішили влаштувати невеликий «крижаний експеримент». Векс, натхненна денними пригодами, підкладала кубики льоду під подушки і намагалася переконати Тео в їхній користі:

— Спати з льодом — це геніально! — вигукнула вона, підсовуючи йому кубик майже до носа.

— Ніколи! — відсмикнувся Тео. — Лід у ліжку — це катастрофа!

— Та ну, — сміялася Векс, — хоч трохи прохолоди. Це ж літо, треба виживати!

Тео зітхнув і хитро подивився на неї, але врешті поступився. Моментально він вистрибнув із ліжка з криком:

— Ахх! Кубики атакують!

В той час Лум і Кая облаштували власне «нічне укриття» на підлозі спальні дітей. Лум загорнувся у легку ковдру, яка ледве рятувала від спеки. Він періодично піднімав голову, намагаючись спіймати пориви прохолодного повітря, що швендяли кімнатою.
— Лум, ти спиш чи борешся з вітром? — тихо запитала Кая, притискаючись до нього та тримаючи маленький плюшевий кораблик, який випадково втік від дітей упродовж дня.

— Сплю… наполовину, — пробурмотів Лум, — але вітер явно має власні плани.

Кая реготала, ковзаючи ковдрою, яка піддавалась поривам вентилятора, й їхні сміхи перетворювали ніч на маленьке шоу креативного хаосу.

Альфа ж знайшов своє власне «нічне задоволення»: він розташувався поруч із басейном-льодовиком, що залишив Тео, облизував кубики льоду і час від часу стрибав до вікна, як справжній нічний патрульний, обережно розбризкуючи крижану воду на ковдри дітей.

— Ахахаха! — реготала Кая, відскокуючи в бік, — Альфа, ти справжній нічний охолоджувач!

— Гав! — відповів собака, ще раз підстрибуючи і відправляючи бризки в усі боки.

Незважаючи на спеку, ніч була сповнена тепла і ніжності. Ерік і Тесса перетворювали вентиляційний хаос на романтичну гру, Вирій і Лея дихали один одним у тиші, а Тео й Векс у веселому хаосі льодових кубиків переживали власні дрібні суперечки і пристрасні обійми.

— Добре, що хоча б вітер є, — прошепотіла Тесса, відчуваючи прохолоду на шкірі, — інакше ми б плавали у власному поті.
— Так, але навіть у такому хаосі, — відповів Ерік, притискаючи її ближче, — я щасливий. Бо ти тут… і навіть спека не завадить.

Лум і Кая тихо сміялися, намагаючись заснути, а Альфа тихо хропів у своєму крижаному гнізді. Навіть у спекотну ніч відчувалося, що будинок наповнений пригодою, сміхом і ніжністю — літо, де жар, веселі витівки і любов переплітаються у неймовірний коктейль емоцій.

— Добре, що ще кілька годин ночі, — прошепотів Вирій Леї, погладжуючи живіт. — А потім новий день… і нові пригоди.

— Я готова, — відповіла Лея, закривши очі, — але хай ця ніч триває ще трохи…

Весь будинок поринув у свій хаос спекотної ночі: вентилятори шуміли, вода бризкала, маленькі сміхи прокрадалися по кімнатах, а серця всіх героїв билися трохи швидше від теплоти, ніжності й блиску літніх пригод.