76.8 — Дівчачий контрудар — фальшива вагітність

Кімната наповнилася дивною тишею, такою, ніби світ навколо застиг, очікуючи вибуху. Тесса стояла за дверима, глибоко вдихаючи, серце калатало шалено — адреналін змішувався з легким страхом, і їй здавалося, що від цього всього щойно може вибухнути світ. Вона готувалася до свого «контрудару», пранку, який повинен був розворушити Еріка і перевернути його день. Її руки трохи тремтіли, але вона тримала банальний, але такий ефективний реквізит у голові: слово, яке могло спричинити справжній хаос.

— Ерік… — почала вона тихо, ледве чутно, але її голос поступово набрав урочистості. — Коханий… я… я вагітна.

Слова впали на Еріка, мов громовий удар. Його серце затріщало в грудях, очі розширилися, обличчя побіліло. Він застиг на місці, руки мимоволі піднялися, намагаючись вхопитися за щось міцне, що могло би врятувати від шоку.

— Що… що ти сказала?! — прокричав він, очі блищали від шоку. — Серйозно?! Зараз?! Ми… ми не готові!

Ерік майже не втримався на ногах і в один момент опинився на стільці, який скрипнув під його вагою, немов сам підкреслював драму моменту. Серце билося шалено, думки закрутилися у вирі: «Що робити? Як це сталося? Коли?»

Тесса зробила крок уперед, намагаючись тримати рівновагу між драмою і сміхом:

— Ерік… будь спокійний… — її голос став ніжнішим, але серце підскакувало. — Ми… ми маємо час…

Ерік глибоко вдихнув, але руки тремтіли, а губи сіпалися, наче самі хотіли сказати: «Це не можливо!» Сльози блищали в його очах, але водночас у них відбивалася безмежна радість і страх одночасно.

— Я… я буду найкращим татом! — вигукнув він, майже падаючи зі стільця. — Ти уявляєш?! Наше життя… це… о боже!

Тесса ледве стримувала регіт, затамувавши подих. Вона відчула, як її серце калатає, адже межа між сміхом і драмою була тонкою. Наблизившись, вона обережно торкнулася його руки, дивлячись прямо в очі:

— Ерік… приготуйся… — і не витримавши, вибухнула сміхом. — З Днем дурнів!

Ерік залишився застиглим на стільці, не розуміючи, чи дійсно він дихає, чи це якийсь сюрреалістичний сон. Його пальці стиснули край стільця, ноги тряслися, а в голові кружляла вервечка емоцій: гнів, шок, полегшення — і, нарешті, регіт.

— Ти… ти так зі мною… — промовив він, намагаючись дихати рівномірно, одночасно сміючись і ледь стримуючи докори. — Ти могла б розірвати моє серце!

— Ой… — Тесса скрутила пальцем, ніби визнаючи свою провину. — Я… мені так шкода… я не хотіла… просто хотіла трохи нас розвеселити!

Вона кинулася обіймати його за плечі, притискаючи щоку до його грудей. Ерік спершу стиснув її руками, перевіряючи реальність, а потім розслабився, відчуваючи тепло і довіру, яка заповнювала кімнату.

— Добре… — бурмотів він, все ще посміхаючись, витираючи піт із чола. — Але ти обов’язково повинна вибачитися за те, що так зі мною пожартувала!

— Я… — тихо прошепотіла Тесса, притискаючи його руку до себе. — Вибач, коханий… я більше так не буду.
Їхні губи зустрілися в ніжному поцілунку, який одночасно був і прощенням, і підтвердженням любові, і маленьким святом їхньої близькості. Сміх, який проривався з Тесси, наповнив кімнату теплом, змішуючись із легким серцебиттям Еріка, що ще відчувалося від хвилюючого моменту.

— Наступного разу… серйозно подумай над своїми пранками, — посміхаючись, промовив Ерік, міцно обіймаючи її.

— Обіцяю… — відповіла Тесса тихо, захоплюючи його в обійми, наче більше нічого у світі не існувало. — Тебе це теж стосується.

Тиша, яка запанувала після вибуху емоцій, була особливою. Будинок, що ще мить тому був ареною хаосу, тепер наповнився ніжністю, сміхом і відчуттям взаємної довіри. Усе це відчуття — урок того, що навіть у веселих іграх потрібно знати межі і цінувати почуття іншого.

Але попереду вже маячила нова «битва» — Леїна істерика, яка стане ще більш гострим уроком для всіх учасників веселих, але небезпечних ігор, змушуючи кожного замислитися над тим, як далеко можна зайти в жарті.