75.4 — Перші підозри: кавунова мафія

Після того як останні кавуни нарешті вщухли, а липкий червоний хаос трохи влягся, Тео, витираючи руки об обабіч вулиці, раптом підняв голову й серйозно промовив:

— Я думаю… це кавунова мафія. Вони мстяться за минулорічну справу з динями!

Всі на мить завмерли. Лея морщила носик, Вирій нахилився, обережно обійнявши її за талію, щоб відвести від найгірших запахів:

— Та… це трохи дивно, — промовив він. — Кавуни в квітні… наче вони повинні поспівати під кінець літа. Хтось пояснить мені, як вони тут опинилися?

— О! — блиск в очах Тео свідчив про його захоплення власною теорією. — Це штуки-дрюки від динь! Минулого літа ми розкрили їхню змову: люди неправильно зберігали дині на складі, пересушили частину плодів і… вони образилися! Дині вирішили, що людство не гідне їхньої солодкості. І тепер, щоб відновити справедливість і показати своє панування на баштані, вони створили кавуни: величезні, важкі, летючі й смертоносні… щоб навчити нас поваги!

Векс закотила очі, але не втрималася від усмішки. Підбігла до Тео, обійняла його за шию і ніжно поцілувала в щоку:

— Навіть якщо ти плутаєш мафію з баштаном — я все одно тебе кохаю.

— Га! — Тео сміявся, стрибнувши на місці. — Герой кавунової справедливості, це про мене!

Ерік, тримаючи Тессу за руку, підморгнув і додав:
— А якщо серйозно… це можуть бути арбузні прибульці з космосу. Хто знає, що вони планують? Можливо, вони просто випробовують нашу реакцію на падіння кавунів!

Тесса закотила очі, але усмішка не зникла:

— Ерік, якщо ще скажеш, що це «прибульці з космосу», я почну брати у них автографи!

— Так! — підхопила Кая, підстрибуючи й махаючи руками. — Космодинозаври!

Лум кивнув, дивлячись на Альфу, який стрибав і намагався зловити черговий кавуновий уламок у повітрі:

— Альфа, ти теж один із них! Тільки хвіст у тебе замість ракети!

— Гав-гав! — собака схвально пробасував, ковзнувши по м’якоті, й кілька бризок соку влучили прямо на Вексову куртку.

Дорослі реготали. Векс, витираючи сокові бризки з волосся, засміялась:

— А я думала, що наш день уже не стане абсурднішим.

Лея, закривши ніс рукою, морщилася і тихо прошепотіла Вирію:

— Я… трошки нуджуся…

Вирій обережно взяв її за руку й відвів трохи вбік, ніжно обіймаючи:

— Тримайся за мене, — промовив він, нахилившись і торкаючись лобом її скроні. — Я знайду джерело цього хаосу і зроблю так, щоб ти не постраждала.

Лея видихнула і притулилася до його грудей, очі блищали вдячністю, губи злегка піднялися у посмішці:

— Дякую, Вирій…

— Завжди, — шепотів він, проводячи пальцями по її спині, даруючи лише тепло і ніжність.

Поки дорослі займалися Лея і Вирієм, Тео активно обговорював теорії кавунової мафії:

— Уявляєте? — вигукнув він, показуючи на тротуар. — Дині пам’ятають, як минулого літа ми перетасували їхній склад! Вони досі ображені, і тепер кавуни — їхнє повідомлення: «Поважайте баштан, інакше буде арбузний апокаліпсис!»

Ерік підморгнув Тессі:

— Знаєш, я б із задоволенням зустрівся з цим кавуновим лідером. Можливо, вони мають кавові машини в космосі.

Тесса реготала, трохи штовхнувши його ліктем:

— Ерік, ти серйозно? Ми ще живі, а ти про космонавтів кавунів!

Діти підхопили його настрій:
— Так! Космодинозаври! — верещали Лум і Кая.

Альфа тим часом влаштував справжній «кавуновий рейд»: стрибав, ковзав і намагався ловити кожен шматок, що летів повз. Його лапи залишали червоні сліди на тротуарі, хвіст розкидав бризки навколо, а очі світилися азартом.

Лея знову морщила носик — запах кавуна дратував її чутливий нюх. Вирій, ніжно тримаючи її за руку, відводив трохи вбік:

— Не дихай цією атакою, — шепотів він, обіймаючи її за талію. — Я тут, і все буде гаразд.

Усі сміялися, реготали, хлюпалися соком, а на обличчях з’являвся той дивний блиск, коли розумієш: хаос може бути веселим, а небезпека — пригодою. І навіть серед дощу кавунів вони відчували, що разом їм не страшно.