74.6 — «Атака на будинок детективів»

Будинок детективів миттєво перетворився на справжнє поле бою: вибухові торт-бомби, немов яскраві феєрверки з шоколаду та карамелі, летіли з усіх сторін. Шматки торту вибухали у повітрі, утворюючи липкі бризки, які розліталися на сантиметри, залишаючи на стінах та підлозі дивні карамельні малюнки. Повітря наповнилося ароматами шоколаду, ванілі і фруктового крему — одночасно апетитним і трохи задушливим.

— Готуйтеся! — крикнув Чокі, стоячи на задньому дворі, підкидаючи чергову торт-бомбу. — Хай кожен відчує стрес… як десерт!

Векс і Тео вже зайняли свої позиції: вони ухилялися від атак, відбивали торти та підбирали уламки для контрударів, сміючись і вигукуючи разом із кожним відбитим снарядом.

— Ще один на лівому фланзі! — крикнула Векс, відштовхуючи величезну карамельну кулю назад у напрямку Чокі.

— Зараз я накрию тебе шоколадним торнадо! — додав Тео, зриваючи з полиці ще один торт-бомбу і метаючи її назад. — Бачиш? Навіть торт боїться нас!

У центрі хаосу стояли Вирій і Лея. Вирій міцно тримав її за руку, оберігаючи від уламків, карамелі та липкої солодкої маси.

— Лея, тримайся щільніше! — крикнув він, ухиляючись від падаючих тортів.

— Я тримаюся! — реготала Лея, відчуваючи, як її серце б’ється від адреналіну. — Це справжнє десертне пекло!

Вирій не відпускав її руки, ловко відбиваючи торти підручними предметами: кухонними лопатками, табуретками, а іноді навіть власним плечем. Кожен рух був наповнений турботою: він не міг дозволити жодній бомбі торкнутися Лєї.

— Ух ти! — реготала Лея, коли Вирій відбив кулю шоколадного торту так, що вона влетіла прямо назад у садок, де стояв Чокі. — Ти справді як герой з кіно!

— Лише намагаюся не зіпсувати тобі сьогодні настрій, — відповів він, ковзаючи по карамельному потоку. — І триматися за тебе одночасно!

Ще один торт, величезний і густо политий кремом, пролетів у повітрі. Вирій одним махом відбив його табуреткою, а Лея вигукнула:

— Ти як справжній танцюрист десертів!

— Танцюрист чи герой — не важливо! — сміючись, відповів Вирій, ловлячи ще один снаряд. — Головне, що ми разом!

Тим часом Ерік і Тесса організовували евакуацію дітей. Лум і Кая, ще трохи перелякані, але сміючись, ковзали по карамельній підлозі, тягнучи кошики зі солодощами, ніби хаотичні іграшки.

— Швидко, Лум! Кая, тримайся! — крикнув Ерік, відводячи дітей від падаючих тортів. — І намагайтеся не ковзнутися!

— Я… я ще тримаюся! — реготала Кая, ухиляючись від липких шматочків торту.

— А я керую кораблем! — додав Лум, підкидаючи ще один пиріжок, щоб зруйнувати план Чокі.

Альфа стояв біля входу, гарчав і гарчав, наче справжній охоронець. Його гарчання відлякувало дрібні тортики і змушувало Чокі на мить відволіктися.

— Ха! Ти тут не пройдеш! — гарчав він, вичікуючи момент для контратаки.

Діти сміялися, бігали по хаотичній підлозі, розкидані торти ставали новою іграшкою, а дорослі, ухиляючись, відчували прилив адреналіну, страх, азарт і радість від того, що вони ще тримаються.

— Добре, що ти тут зі мною, Вирій, — сказала Лея, міцніше стискаючи його руку, коли ще один торт пролетів поруч.

— І я нікуди тебе не відпущу, — відповів він, відбиваючи торт табуреткою. — Навіть якщо доведеться стояти на одній нозі і тримати ще три десерти одночасно!

Ще одна торт-бомба вибухнула поруч, бризки шоколаду обліпили стіну і підлогу. Лея сміялася і кричала одночасно:

— Це… це шалено!

— І ще чудово! — додав Вирій, ухиляючись від нового снаряду, — але тримайся, я тебе не залишу!

Хаос досягнув апогею: бризки шоколаду, липкі карамельні хвилі, крики, сміх, гуркіт відбитих тортів і падіння предметів. Всі герої працювали як злагоджена команда: одні відбивали атаки, інші рятували дітей, треті — контролювали простір.

— Це… ще не кінець, — прошепотів Вирій, відштовхуючи торт від себе і Лєї одночасно. — Але ми тримаємося… разом.

І саме у цьому хаосі, серед сміху дітей, липких бризок і повітряного калейдоскопу тортів, маніяк-десертник готував свій наступний сюрприз, який вже наближався до вирішальної дії…