74.4 — «Десертні стріли та карамельні пастки»

Кухня перетворилася на справжнє поле бою. Потоки шоколаду стікали по підлозі, карамельні бризки виблискували на мармурі, а коробка-трюк на столі рясно викидувала десертні снаряди, які вибухали яскравими спалахами й липкими феєрверками.

Векс і Тео стояли перед торт-бомбою, обмінюючись панічними поглядами:

— Тео… — прошепотіла Векс, ухиляючись від летючих шоколадних куль. — Це… це справжнє божевілля!

— Так, але ми мусимо зупинити цю коробку, — відповів Тео, ковзаючи по липкій підлозі, — інакше вона зруйнує все!

Вони намагалися обережно підняти кришку, але коробка реагувала, як живий організм: шоколадні кулі вилітали навсібіч, карамельні потоки обрушувалися на плити та столи, змушуючи їх відскакувати, ковзати, падати обличчям у липку масу.

— Аргх! — скрикнув Тео, коли одна куля врізалася в плече. — Векс, швидко!

— Тримайся! — кричала Векс, витираючи карамель із волосся. — Ця штука хитріша за нас!

Тим часом Ерік намагався оборонятися від вибухаючих десертних куль, відбиваючи їх об стіни, стіл і навіть голову Тео, яка час від часу опинялася на шляху куль.

— Ерік! — реготала Тесса, ковзаючи по підлозі, — Твої руки точно не з липкого шоколаду?

— Не сьогодні! — крикнув Ерік, ухиляючись від нової кулі. — Ця коробка просто зійшла з розуму!

Вирій тримав Лею, притискаючи її до себе, гладячи живіт:

— Дихай, Лея… Я тут, нічого тобі не загрожує…

Але Лея, вдихаючи запах розкиданого шоколаду, відчувала сильний біль у животі.

— Ох… — пробурмотіла вона, притискаючись до його плеча. — Мабуть, це забагато…

— Не хвилюйся, — відповів Вирій, міцно обіймаючи її. — Я тримаю тебе.

Альфа стояв поруч, гарчав на будь-яку загрозу. Вирій глянув на нього й усміхнувся:

— Добре, Альфа… ти нас вже захистив. Тепер іди допоможи дітям.

Пес рикнув і кинувся до Лума і Кай, які перетворилися на маленьких героїв. Лум готував «пиріжкові снаряди», кидаючи їх у карамельні потоки, а Кая підтримувала його, намагаючись влучити у липкі пастки:

— Лум, у ту! — реготала Кая. — Тримай, я прикриваю!

— Тримайся, Кая! — відповів Лум, ухиляючись від шоколадних куль.

Векс і Тео продовжували боротьбу з торт-бомбою, падаючи у липкі калюжі, відштовхуючи один одного, ковзаючи, смішно падаючи обличчям у сироп. Кожен вибух кулі супроводжувався гучними «ква!» та комічними падіннями.

Раптом з коробки вискочила велика куля карамелі, яка прямою траєкторією летіла в Лея. Вирій миттєво підхопив її за руку, відштовхнув убік і обійняв:

— Тримайся, Лея… Я тримаю тебе!

— Дякую… — тихо пробурмотіла Лея, притискаючись до його грудей. — Це… так… багато…

Альфа, біля дітей, гарчав, рикнув, і намагаючись підтримати Лума і Каю, рішуче кидався на шоколадні пастки, блокуючи шлях небезпеці:

— Гррр! — крикнув він, рикнувши на липкі пастки, і діти радісно аплодували.

Раптом ще одна хвиля шоколадних куль пролетіла через кухню, вибухнувши над Векс:

— Тео, ухилися! — кричала вона, ковзаючи по липкій підлозі.

— Тримайся! — Тео впав на коліна, ковзаючи по сиропу, — ще трохи… ще трохи і ми…

Ерік, Тесса і решта дорослих об’єднувалися, щоб стримувати хаос: тарілки летіли, кухонні прилади підстрибували, сироп розлітався на всі боки, сміх і крики поєднувалися з тривогою і безпорадністю.

Лум і Кая перетворилися на маленьких «солодких героїв», кидаючи пиріжки, ухиляючись від липких пасток і радіючи кожному вдалому попадінню.

Вирій, міцно тримаючи Лею, шепотів:

— Тримайся… Я тут… Альфа допомагає дітям, усе буде добре…

Лея, притискаючись до його грудей, тихо відповіла:

— Дякую… я… я намагаюся…

Хаос на кухні досяг піку, а кожен учасник битви відчував змішання страху, гумору, любові і ніжності. Це був не просто десертний шторм — це був справжній кулінарно-бойовий екшн, де сироп, шоколад і карамель були одночасно зброєю і ворогом.

І всі, навіть у розпачі, розуміли: попереду чекала ще шаленіша зустріч з самим маніяком-десертником, який тільки-но готував свій наступний хід…