74.2 — «Коробка з солодкими сюрпризами»

Суботній ранок у будинку детективів був неспішним, сонячні промені заливали кімнати теплим світлом, повітря пахло кавою та свіжим хлібом. Лея відпочивала на дивані, намагаючись забути про попередній шоколадний інцидент, Лум і Кая смішно перекочувалися в дитячому наметі, обережно граючись із невеликими пакетиками цукерок, а дорослі обговорювали план майбутніх розслідувань.

Раптово пролунав сильний стук у двері. Кур’єр залишив величезну коробку, більшу за Лумові іграшки, з яскравим написом «Desert Maniac» і малюнком психічно захопленого десертника, який усміхався так, що аж мороз по шкірі пробігав.

— Що це ще за… шоколадна катастрофа? — підскочив Тео, відчуваючи дивне передчуття. — Виглядає… надто великим, навіть для ранкового чаю.

Векс підійшла ближче, але вже інтуїтивно відчула тремтіння коробки, якесь небезпечне чаклування в повітрі.

— Ні, — тихо промовила вона, стискаючи плече Тесси. — Не треба навіть на неї дивитися. Ми вже знаємо, що буде…

Ерік обережно обійшов коробку, нахилившись і оглянувши її з усіх боків:

— Це… схоже на те, що одного з нас завтра не буде на полі бою, — промовив він, поглядаючи на Лєю, яка раптом посілася ближче до спинки дивану і похитала головою.

— Ох… — Лея тихо зітхнула, обхопивши живіт рукою. — Мені… це… не подобається…

Вона піднялася, тремтячи, і направилася до туалету. Вирій миттєво опинився поруч, обережно підтримав її за спину і волосся, щоб не спіткнулася. Його долоні ковзнули по спині, відчуваючи, як живіт тремтить під його пальцями.

— Дихай, Лея, — тихо шепотів він. — Я тут. Все буде добре. Малюк відчуває наш спокій.

— Дякую… — Лея кивнула, трохи посміхаючись крізь легкий страх. — Просто ця коробка… вона…

Тесса і Векс обмінялися споглядальними поглядами: вони згадали, як самі під час вагітності доводилися вирішувати хаотичні справи і майже втрачали контроль над ситуацією, але завжди зберігали гумор.

— Знову? — прошепотіла Тесса, погладжуючи плече Векс. — Не дивно, що Лея ще на п’ятому тижні…

Альфа, який весь цей час спостерігав за коробкою з іншого кінця кімнати, раптом підбіг, ніздрі роздулися, гарчання змінилося на глухий рик. Він поклав голову на підлогу поруч з коробкою, обнюхував її уважно, а очі блищали від готовності захистити Лею від будь-якої загрози.

— Гррр… — пригрозив він, низько гарчачи.

Лум і Кая, сховавшись у наметі, не могли втриматися від маленького захоплення. Кая стукала по коробці своїми маленькими рученятами:

— Ммм, шоколадні сюрпризи! — реготала вона. — Лум, дивись, що там всередині!

Лум обережно зазирнув із намету. Блискучі обгортки, карамель, мармелад — усе переливалося на сонці.

— Це… виглядає небезпечно, — пробурмотів він, але не втримався від бажання доторкнутися.

Ерік важко зітхнув, дивлячись на Тео:

— Цього разу не просто десерт. Наступні кілька місяців — справжня кулінарно-детективна боротьба.

— Так, — погодився Тео. — Альфа вже відчув і не дасть нічого пройти. Він готовий захищати Лею і малюка.

Вирій повернувся після того, як переконався, що Лея добре влаштувалася у туалеті, тихо поговорив з нею, обіцяючи захист і підтримку:

— Все під контролем. Ти не одна…

У кімнаті панувала напружена атмосфера: з одного боку — діти намагаються дослідити коробку, з іншого — тривога за вагітну Лею. Альфа гарчав, Лум і Кая намагалися відкривати намет, а Векс і Тесса лише обмінювалися стурбованими поглядами.

— Добре, що Вирій з нею, — пробурмотіла Тесса. — Без нього було б ще складніше.

— А ця коробка… — додала Векс, поглядаючи на коробку, що ніби мерехтіла власною небезпекою. — Це точно початок чогось великого.

Ситуація стала майже театральною: всі напружені, всі на своїх позиціях, а коробка ніби чекала, коли почнеться справжній хаос. Альфа стояв на сторожі, Лум і Кая, невід’ємні учасники пригод, дивилися на коробку з величезними очима, а дорослі вже обережно готувалися до того, що нова детективна справа почне розгортатися з усіма непередбачуваними наслідками.