73.7 — «Туалетна таємниця Леї»

Лея сиділа на кухонному стільчику, обережно приховуючи легкий сумбур у виразі обличчя. Кава вже остигла, але вона не хотіла навіть доторкатися до чашки, бо в голові крутилася дивна хвиля думок. Їй здавалося, що останні дні її тіло поводиться зовсім інакше: вона часто бігала до туалету, іноді майже під стіл, іноді тихо виходила з кімнати, намагаючись не привертати увагу. Кожен такий момент залишав у ній трохи тривоги, а трохи… непевності щодо того, що відбувається всередині.

Векс, з її уважним детективним поглядом, помітила, як Лея не піднімає очей від чашки. Вона нахилилася трохи вперед, наче намагаючись заглянути не лише в чашку, а й у думки подруги.

— Леея… ти знову так швидко пішла у ванну раніше, ніж ми закінчили каву? — спитала Векс, намагаючись говорити спокійно, але в голосі читалася настороженість, неначе вона вже відчула запах маленької інтриги.

Лея злегка похитала головою, граючись ложкою у чашці:
— Та ні, нічого… просто хотіла освіжитися трохи раніше.

Тесса, яка вже майже звикла до ранкових «дивних витівок» Леї, кинула погляд на Векс і тихо додала:
— Я не знаю… Може, це щось серйозніше? — слова прозвучали обережно, майже шепотом, щоб не налякати подругу. — Типу… ти ж не хворієш?

Лея швидко підняла очі, ніби намагаючись знайти правильну відволікаючу тему, і посміхнулася, трохи нервово:
— Ой, ні, ні. Просто… ну, знаєте, організм буває примхливий. Може, кава чи шоколад, може, трохи більше руху.

Векс підсунулася ближче, помічаючи, що її детективна інтуїція щось відчуває:
— Леея, ну серйозно… ти так часто туди біжиш. Може, треба обстежитися, чи щось там? — у її голосі звучала турбота і легка тривога.

Лея лише легенько зітхнула, приховуючи хвилювання, і перемішала каву ложкою, відвертаючи погляд:
— Та нічого такого… Я просто… ну… це ж лише дрібниці, і вони… вони іноді трохи хвилюють мене… — її очі на мить стали сумними, і Векс це помітила.

Кая, яка сиділа поруч і намагалася втримати маршмелоу в какао, підкинула ложку вгору і прокоментувала з гумором:
— Мабуть, твоє тіло просто хоче привернути увагу! Але знаєш, Лея, якщо б ти була чарівною чаклункою, це був би якийсь сигнал для нас.

Лея трохи розсміялася, але в її очах залишалася таємниця: вона знала, що деякі зміни в організмі можуть означати щось більше, ніж просте занепокоєння, і це трішки її лякало. Їй хотілося не відлякати подруг, але й не брехати. Вона спробувала змінити тему, нахилилася вперед і тихо сказала:
— Хочете, розкажу, що я хочу на 8 Березня? Це точно цікавіше, ніж мої… примхи.

Тесса і Векс обмінялися поглядами: вони відчували, що щось приховано, але Лея вирішила відкласти розмову.

— Ну гаразд, — зітхнула Тесса, піднімаючи кружку. — Розкажеш нам — ми слухаємо. А поки що… давайте просто насолоджуватися ранком.

— Так, — підхопила Векс, — трохи магії, трохи сміху і трішки шоколаду. Хай цей хаос хоча б сьогодні буде безпечним.

Лея підсіла ближче до столу, нахилилася над чашкою, і в її погляді тепер можна було прочитати і легку тривогу, і цікавість, і маленьку надію, що її секрет поки лишається між ними. Вона відчувала, що щось змінюється всередині, і це маленьке, невидиме хвилювання трішки стискало серце, але вона ще не готова була про це говорити.

Кая тихо насолоджувалася своїм какао, спостерігаючи за Леею і подругами, і не могла стримати сміху від того, як Лея, намагаючись приховати свої хвилювання, одночасно намагається виглядати спокійно.
Настрій за столом був спокійний, але з натяком на майбутню інтригу: хтось ще мав дізнатися про цю «туалетну таємницю», а дівчата продовжували обмінюватися думками і сміятися над попереднім хаосом хлопців, зовсім не підозрюючи, що наступний етап ранкових пригод вже майже розпочався…

Лея ще раз перевела погляд на чашку, обережно доторкнулася до ручки, і у її очах промайнула легка хитрість: вона знала, що деякі речі поки залишаться прихованими, але коли час настане — все стане ясним, і навіть найдрібніші таємниці перетворяться на нові пригоди…