73.5 — «Несподіване вторгнення»

Дівчата ще ледь прокинулися і крокували до ванної кімнати: Векс із рушником, накинутим на плечі, Тесса з маскою на обличчі, а Лея, ще тримаючи гребінець, плела пасма волосся, час від часу поправляючи заплутані локони. Повітря було насичене ароматом м’яти, шампуню та крему для обличчя, що плавно змішувався із запахом залишеної кави на столику. Кая вже прокинулася у своїй кімнаті, сиділа на підвіконні й мило муркотіла, роздивляючись іграшки, розставлені на полицях, що тихо дзижчали від ранкової прохолоди.

— Ну що, дівчата, час освіжитися! — тихо промовила Тесса, наносячи маску на ніс і підморгуючи Векс, ніби запрошуючи до маленької змови ранку.

— І підготувати себе до магії нового дня, — додала Лея, розплітаючи останнє пасмо волосся.

Раптом із сусідньої кімнати пролунав тихий шурхіт. Потім ще один. І ще один.

— Хто там? — насторожено спитала Векс, повертаючись до дверей, відчуваючи, як серце трохи підскакує.

— Може, це… — почала Лея, але не встигла продовжити, як двері раптом відчинилися, і перед дівчатами постала справжня сцена хаосу: Ерік, Вирій, Тео та Лум, всі з картами, коробками, блискітками, серветками та інструментами для подарунків, метушилися, намагаючись одночасно щось обговорювати, розкидати і малювати на схемах.

— ОЙ! — закричала Тесса, майже відштовхуючися від стіни, — Що ви тут робите?!

— ГА! — вигукнула Векс, спіткнувшись об килимок, ледве не пролітаючи у ванну.

— ЛЕЯ! — прокричав Лум, відштовхуючи карту, яка майже впала на його «міні-феєрверк», і притискаючись до стіни, намагаючись зберегти рівновагу.

Хлопці миттєво стрибнули у різні сторони, ховаючись за коробками, стільцями та кутами стін. Ерік схопив маску з блискітками, яку Лум залишив на столі, накрившись нею, мов плащем супергероя, Тео притиснув у руках серветки, а Вирій ледве утримав термос із кавою, щоб не пролити його на підлогу.

— Ш-ш-ш! — шепотів Лум, притискаючи пальці до губ і поглядаючи на всіх із серйозним виразом. — Кодове слово… треба кодове слово!

— Кодове слово? — перелякано вигукнув Ерік, відскакуючи від дзеркала. — Яке слово?

— «Шпурфлянд!» — рвучко прошепотів Лум, дивлячись на хлопців із несподіваною серйозністю. — Як скажемо «шпурфлянд», ми миттєво зникаємо!

— Шпурфлянд! — підхопили всі інші, ковзаючи по підлозі і регочучи одночасно, намагаючись не впасти у ванну.

— Ааа! — знову закричала Векс, ховаючи обличчя за рушником, — це все одно що бачити інопланетян у ванній!

— Хіба що ці інопланетяни розкладають шоколад і свічки! — підморгнув Ерік, намагаючись залишитися серйозним, але вибухнув реготом.

Лум миттєво вистрибнув до свого «посту», Ерік накрився ковдрою з блискітками, Тео запхав усі серветки у коробку, а Вирій спостерігав за дівчатами з очима, що блищали від суміші страху й веселощів.

— Шпурфлянд! — ще раз прокричав Лум, і всі хлопці одночасно «зникли»: Ерік під ковдрою, Тео з коробкою на голові, Вирій за дверима, Лум із блискітками в руках — хаотична комедійна сцена закінчилась блискавично, немов фокус у цирку.

— Ох… — Тесса зітхнула, тримаючи маску на обличчі, — я думала, що це просто звичайний ранок…

— Я теж, — додала Векс, ховаючи обличчя за рушником, — я навіть не уявляла такого старту.

— Леее…я… — Лея, тримаючи гребінець, лише хиталася, намагаючись не сміятися надто голосно, щоб не видати себе.

У кімнаті, де щойно панував хаос, залишилася лише тиха, тремтлива атмосфера, перед справжньою кавовою паузою і пригодами, які ще мали настати.

Хлопці тим часом, скориставшись кодовим словом «шпурфлянд», намагалися тихо відступити на свої позиції, обережно перевіряючи, щоб нічого не впало, і щоб жоден подарунок не постраждав. Лум тихо посміхався, намагаючись не звернути увагу на дівчат, а Ерік, Вирій і Тео напівпідстрибували, регочучи, ніби змагаючись у безшумному танці шпигунів.

Усі відчували неймовірну суміш тривоги, гумору та ніжності: це був хаос, але хаос із власним ритмом, де навіть блискітки, що ковзали по підлозі, ставали частиною маленької магії ранку, а серце невідомо чому трохи прискорювалося від цієї спільної комедійної пригоди.