Розділ 71 — «Снігові сердечки та шоколадні катастрофи»; 71.1 — Морозне кохання

Зима сьогодні розкидалася щедро. Мороз щипав за щоки так, що всі виглядали ніби розквітлі від рум’ян, а завірюха підхоплювала сніжинки й закручувала їх у міні-балети прямо над центральною площею. Там саме кипіла робота: готували святкування Дня закоханих.

Площа виглядала водночас урочисто й абсурдно: тимчасові пічки на колесах диміли ароматом кориці, поруч стояли дерев’яні столи з мереживними скатертинами, а ще — цілі ряди льодових стільців, блискучих і слизьких. Над ними височіли арки зі снігових сердець, що виглядали так, ніби от-от зваляться на голову. Усе разом справляло враження: весілля в морозильнику.

Лея, в пухнастій рожевій шапці з помпоном і білих рукавицях, схилилася над пічкою. Вона старанно викладала на лист імбирні серця, і запах був такий сильний, що навіть Альфа почав крутитися на місці, втягуючи повітря носом.

— Якщо ці серця підгорять, уся романтика піде під лід, — пробурмотіла Лея, поправляючи рукавичку. — Або під Альфу.

Пес миттю підняв вуха й гавкнув, ніби погоджуючись.

— Не хвилюйся, — відгукнувся Вирій, стоячи поруч. Його шарф майорів від вітру, а сам він виглядав, наче капітан на палубі. Він тримав кришку від пічки, щоб завірюха не знесла її. — Якщо серця й згорять, я їх усе одно з’їм. Навіть чорні вони пахнутимуть тобою.

Лея засміялася й штовхнула його плечем:

— Ох ти й романтик. — Її щоки засяяли рум’янцем, і Вирій міг присягнутися: це було тепло не від пічки.

Трохи осторонь Тесса виглядала надзвичайно зосереджено: вона розставляла свічки на льодових стільцях, нахмуривши брови так, ніби розгадувала найважчу загадку.

— Лум, руки геть від вогню! — різко сказала вона, помітивши, що син тягне пальці до свічки.

— Але я хотів зробити суперфакел серця! — виправдовувався він, показуючи свого плюшевого ведмедика з примотаною підковою. — Бачиш? Він лицар любові!

Ерік мало не впустив санки від сміху:

— Оце я розумію — справжній чоловік росте. Ведмідь-лицар! — Він нахилився до сина. — У мене аж серце розтануло.

— Ерік, — Тесса глянула на нього так, що навіть завірюха на мить вщухла, — якщо твоє серце розтане, я його назад льодом не склею.

— Зате поцілунком можна! — нахабно відказав він і отримав легкий стусан у бік, але з усмішкою.

Трохи далі Векс підозріло ховала за спиною велику коробку, загорнуту в червоний папір із золотими візерунками.

— Що це? — спитав Тео, тримаючи Каю на руках і дивлячись на дружину з лукавим прищуром.

— Нічого! — надто швидко відповіла Векс. — Абсолютно нічого. Просто… стратегічний інгредієнт романтики.

— Шоколад! — закричала Кая, кидаючи в коробку сніжки. — Я бачила! І я зроблю супершоколадні серця для армії гірки!

— Тсс! — Векс приклала пальця до губ, але щоки її вже видали.

— Армія гірки без шоколаду не піде в бій, — весело прокоментував Тео. Він нахилився й шепнув Векс: — Тільки обіцяй, що й мені залишиш хоча б одне сердечко.

Діти тим часом були зайняті своїми шедеврами. Лум сконструював паперовий щит для ведмедика з намальованим сердечком:

— Він тепер офіційний охоронець любові!

— І лицар мого серця, — підморгнув Ерік Тессі.

— Ха-ха, дуже смішно, — відповіла вона, але куточки її губ уперто намагалися втекти в усмішку.

Кая ж сиділа просто на снігу, вирізаючи з капустяних листів серця. Її рукавички стали липкими, а волосся встигло всипатися зеленими шматочками, проте вона була у захваті:

— Це мої капустяні валентинки! Вони вічні, бо навіть у холодильнику не зіпсуються!

— Це ж екологічно, — серйозно кивнув Тео.

— А ще гидко, — пробурмотіла Векс, але дівчинка вже роздавала «сердечка» Альфі.

Собака крутився, штовхав носом коробку з шоколадом, облизував сніг і раз по раз намагався «прикрасити» свічки лапами. Врешті, він сів у центрі площі, дивлячись на всіх так, ніби вимагав власний подарунок.

— Альфа теж закоханий, — урочисто сказав Вирій. — Просто ще шукає свою капустину.

Сміх прокотився всією площею. Мороз і завірюха відступили перед теплом, яке розливалося між друзями, коханими і дітьми. Центральна площа справді нагадувала велике зимове серце, у якому вирували романтика, сміх, абсурд і передчуття казкового свята.