66.5 — Сніговий чоловічок у карамелі

Сліди шоколадних трюфелів і карамельних калюж вели детективів до самого центру площі, де розкрилася справжня картина абсурдного хаосу. Перед ними стояв сніговий чоловічок… але не звичайний! Його тулуб і голову обливали густі потоки карамелі, які тягнулися по плечах, спинці і навіть по «сніжних ручках». Кожен рух супроводжувався комічними «пліп-пліп», скрипами й тихим хлюпанням, коли карамель прилипа́ла до лавок, стовпів і шапок дітей, які стояли поруч, сміючись і обережно відскакуючи.

Сніговик виглядав як герой дивного карамельного салону: голова трохи нахилена, мов у паніці, очі з двох шоколадних кульок дивилися з відчайдушною комічністю, а морквяний «носик» був покритий глазур’ю, яка при кожному русі створювала маленькі хлюпаючі звуки. Карамельні нитки тяглися за ним, коли він намагався втекти, і кожен його крок перетворювався на дивний танець з хаотичними падіннями та липкими спробами вирватися.

— Оооо! — вигукнув Лум, піднімаючи пластикову лопатку, — він живий! Він рухається!

— І дуже солодко! — сміялася Кая, кидаючи маленький сніжок із карамельним вкрапленням прямо в «плечико» сніговика. — Ха-ха, ловимо злочинця!

Сніговик, немов усвідомлюючи, що за ним спостерігають, намагався відійти назад, але тут же прилипа́в лапами до калюж, і при кожному ковзкому русі чувся скрип. Його спроби втекти перетворилися на смішний «карамельний вальс»: він чіплявся до стовпів, перевертався на «сніжне тулубо», а карамель розтягувалася в липкі нитки, що тяглися до лавок і шапок дітей.

— Дивись, Лум! — закричала Кая, — він прилипає до стовпа!

— Ага, і до лавки теж! — реготав Лум, ковзаючи на карамельно-сніговій поверхні і ледве не впавши на бік.

Альфа, натхнений азартом, бігав за сніговиком, неначе професійний собачий детектив, намагаючись не прилипнути до карамелі. Кожен його стрибок був комічним: лапи вязли, він крутився, відштовхувався і знову підстрибував далі.

— Він справжній детектив-слідопит! — реготала Лея, тримаючи Альфу на повідку, коли той ледь не втратив рівновагу на липкій калюжі.

— І навіть злочинець не може втекти від його нюху! — підсміювався Вирій, притискаючи Лею до себе, щоб допомогти їй зберегти рівновагу на ковзкому снігу.

Тесса, обіймаючи Еріка за руку, не могла стримати сміх:

— Це неймовірно! Він наче прилип до всього навколо і не може вирватися!

— Ось саме! — сміявся Ерік, — дивись, як він намагається відійти назад, а карамель тримає його за руки, ноги і навіть за «шапку»!

Лум і Кая реготали так голосно, що їхній сміх лунав по площі дзвінким хором, кидаючи маленькі сніжки прямо в «тіло» сніговика. Кожен сніжок розлітався в липкі вкраплення, змушуючи злочинця смішно скрипіти, крутитися та робити хаотичні кроки.

— Я його майже спіймала! — вигукнула Кая, підстрибуючи, щоб потрапити в «руку» сніговика.

— І я! — кричав Лум, ковзаючи на снігово-карамельній поверхні, ледве не падаючи обличчям у пастку.

Сніговик, у комічній відчайдушності, ковзав по площі, прилипаючи до лавок, стовпів, маленьких снігових гірок і навіть до шапок дітей, що стрибали вбік, сміючись. Його рухи нагадували хаотичний карамельний танець із паузами та липкими падіннями.

— Гаразд, — тихо шепотів Вирій Леї, притискаючи її до себе, — ми майже на кінці цього карамельного безумства. Наступний крок — обережно, бо сніговий чоловічок ще не здається.

— І маленькі слідопити не відстають! — усміхнулася Лея, дивлячись, як Лум і Кая намагаються втримати рівновагу і не прилипнути до карамелі.

І поки всі слідкували за хаотичними рухами сніговика, відчувалася одночасно напруга і азарт: кожен ковзкий крок міг перетворитися на маленький акробатичний трюк, а кожна карамельна калюжа — на несподівану пастку. Сніговий чоловічок, облитий золотистою карамеллю, ніби готував усіх до наступного етапу пригоди, де гумор, небезпека і ніжність перепліталися у кожному ковзкому кроці…