66.4 — Сліди шоколадних трюфелів

Крок за кроком детективи пробиралися крізь липкий лабіринт центральної площі. Сніг і карамель змішувалися так, що черевики липли до поверхні, утворюючи невеличкі смішні «шпори» при кожному кроці. Лум і Кая, озброєні пластиковими лопатками, вже перетворили площу на власне поле битви: вони нахилялися, ковзали, підстрибували, сміючись і намагаючись не влізти у карамельні калюжі.

Вирій, уважно вдивляючись у блискучий хаос, першим помітив дивний нюанс: невеликі темно-коричневі плями серед карамельних калюж.

— Хм… — нахилився Вирій, обережно струшуючи сніг із краю калюжі. — Це не просто карамель… здається, це сліди шоколаду.

Лея підбігла ближче, витягла телефон і зробила кілька фото, нахиляючись, щоб не впасти на ковзкий сніг:

— Дивись, тут і тут! — показувала вона на блискучі темні точки. — Це явно сліди трюфелів. Хтось їх крав!

— Крадіжки шоколадних трюфелів? — пересвідчився Тео, обережно вказуючи на сліди пластиковою лопаткою. — І ці сліди ведуть прямо через всю площу, крізь карамельні пастки.

Тесса присіла, уважно оглядаючи кожну шоколадну плямку:

— Ерік, дивись, вони ведуть уздовж калюж. Хтось намагався пройти непомітно, але карамельний хаос перетворив це на справжню доріжку для нас.

Ерік підняв лопатку Лума, щоб допомогти йому не застрягнути:

— Лумчику, дивись, отут маленькі сліди ведуть прямо до наступної калюжі. Спробуємо пройти акуратно, щоб не прилипнути?

— Я готовий! — вигукнув Лум, ковзаючи ледве не на сніговій «каруселі» з карамелі, і ледве не впав у маленьку калюжу.

Кая, сміючись, повторювала його рухи, підстрибуючи через липкі ділянки:

— Тут теж шоколадні сліди! Я йду по них!

Альфа уважно йшов поруч, нюхаючи кожну калюжу і перестрибуючи через найбільш липкі плями. Іноді лапи прилипали до карамелі, і він смішно крутився на місці, видаючи звук, ніби оголошував: «Вибачте, я застряг!».

— Ти обережно, хлопчику, — сміялася Лея, притримуючи повідок. — Альфа вже майже детектив-слідопит!

Вирій нахилився до ще однієї ділянки:

— Дивіться, тут відбитки черевиків трохи темніші. Хтось намагався їх стерти, але шоколад залишив слід.

Тесса, підстрибуючи на ковзкому снігу, показувала Еріку:

— І дивись сюди, маленькі трюфельки розсипані по краях! Він явно намагався не залишити слідів, але ми знайдемо все.

Тео обережно позначав сліди кольоровими фішками:

— Поставимо їх, щоб не втратити напрямок. І не забувайте про дітей — вони вже влаштували власне «шоколадно-карамельне розслідування».

Векс обіймала Тео за руку і реготала:

— Вони тут маленькі слідопити, а ми дорослі їх підтримуємо.

Лум і Кая, ковзаючи по снігу, намагалися йти слідом за шоколадними плямами, сміючись при кожному хиткому кроці:

— Я не падаю! — вигукував Лум.

— А я вже майже на сліді злочинця! — сміялася Кая, обережно переступаючи по шоколаду, не застрягнувши в карамелі.

Альфа підстрибував поруч, радіючи азарту дітей, нюхаючи нові сліди, час від часу смішно крутився на місці, коли лапи прилипали.

У цей момент Ерік, не втримавшись від спокуси, нахилився і обережно спробував маленький шматочок карамелі на смак.

— Хмм… — почав він, і раптом його язик прилип до карамельної поверхні поруч. — Ой-ой-ой!

— Ерік! — вигукнула Тесса, розсміявшись. — Тобі потрібна допомога!

— Тут треба обережно! — підхопив Вирій, підходячи до нього. — Не рви, інакше буде карамельна катастрофа на обличчі!

Лея обережно підставила палець, а Тео допоміг легким рухом відтягнути язик. Ерік витягнув його з липкої пастки, сміючись і трохи червоніючи:

— Ну що ж, тепер я точно частина справи… карамельний агент!

— І частина уроку — ніколи не пробувати сліди до кінця! — реготала Тесса, обіймаючи його за плечі.

Сніг хрумтів під ногами, мороз обпікаючи щоки, а шоколадні сліди, перемішані з карамеллю, тягнулися вперед, готуючи всіх до того, що незабаром вони зустрінуть справжнього карамельного злочинця. Маленькі сліди трюфелів повільно вели вперед, а їхній абсурдний та веселий хоровод по площі лише додавав азарту, передчуваючи зустріч із сніговим чоловічком…