60.9 «Перемога та арешт»

Магазин, ще мить тому перетворений на справжнє поле бою з йогуртами, поступово повертався до спокою. Баночки, які тільки-но бризкали та тремтіли, тепер стояли рівно, ніби розуміли: їхня «місія» провалилася. Морозиво, розставлене стратегічно між рядами, вгамовувало навіть найзавзятіші кисломолочні створіння. Холодний вітерець від морозильної камери змішувався з солодким ароматом йогурту, створюючи химерний, але приємний запах нічної перемоги.

Доктор Кефір стояв посеред магазину, весь у плямах йогурту, його окуляри сповзли на ніс, а волосся було повністю скуйовджене, створюючи образ майже мультяшного героя, який програв битву з власними творіннями. Халат, колись білосніжний, тепер виглядав сірим і липким від густого йогурту, стирчав у всі боки. Кожен крок лікаря супроводжувався невдалими спробами втримати рівновагу — і при кожному ковзанні залишки йогурту залишали на плитках кумедний «йогуртовий слід», який міг би стати окремим арт-проєктом.

— Ні! Це неможливо! — завопив Кефір, спотикаючись об коробку морозива. — Вони ж… вони ж повинні були слухати мене! Мої йогурти… вони… вони ідеальні!

— Тепер вони слухають морозиво, — тихо прокоментувала Тесса, підморгуючи Луму і Каї, які гиготіли, дивлячись на комічний вигляд лікаря.

— Врятуймо його! — закричав Лум, але одразу додав, підстрибуючи: — Але тільки після того, як він визнає поразку!

Поліція з’явилася майже непомітно, тихо пройшовши між рядами. Двоє офіцерів спокійно, але рішуче оточили лікаря. Кефір спробував підняти руки, але баночка йогурту, яка залишилася на підлозі, підкотившись під ногу, змусила його спіткнутися й впасти на коліна. Діти вибухнули сміхом, а Лея закотила очі, приховуючи усмішку.

— Ось так, лікарю Кефір! — сказав один із офіцерів, акуратно надягаючи на нього наручники. — Ви заарештовані за створення хаосу та небезпечних «розумних» продуктів.

Кефір дивився на них із сумішшю обурення, приниження і навіть трохи захоплення:
— Мої йогурти… вони повинні були захищати магазин! — почав він, але офіцер ніжно, але впевнено підштовхнув його:
— Заспокойтеся, винахідник. Всі вже під контролем.

Альфа гарчав, стоячи поруч і уважно стежачи за лікарем, ніби хотів сказати: «Тепер порядок відновлено, і ніхто не наважиться на чергову витівку».

Лум і Кая підбігли ближче, радісно плескаючи в долоні.
— Ми перемогли! — вигукнув Лум, підстрибуючи, а Кая кинула йому баночку безпечного йогурту: — І тепер вона наша!

— Лише смаколики без небезпеки, — додала Тесса, стискаючи Лума на руках. — Ви справжні маленькі герої.

Поліція вивела лікаря Кефіра з магазину. Він намагався виглядати грізно, але кожен його крок супроводжувався ковзанням по залишках йогурту. Кожен крок створював смішний, ледь контрольований «танець на ковзанці», що змушував Лею і Вирія ледве стримувати сміх.

— Магазин очищено, — промовила Векс, перевіряючи полиці. — Йогурти мирні, морозиво розставлене, і нічого більше не загрожує дітям.

Лум і Кая, тримаючи баночки, стояли посеред магазину, гордо піднявши їх догори:
— Ми перемогли!
— Ми справжні Йогурт-Вартові! — додала Кая, обертаючись навколо, ніби відчула себе принцесою морозива.

Альфа, вилизавши лапу після останнього «обледеніння», щасливо гавкнув, підтверджуючи: місія завершена успішно.

Тиша, яка нарешті запанувала, дозволила команді глибоко вдихнути, насолоджуючись солодким запахом перемоги та морозива. Вони знали: тепер магазин знову безпечний, баночки йогурту мирні, а дітям гарантовано веселу ніч.

Лея, стискаючи руку Вирія, посміхалася:
— Пастка спрацювала, і ніч закінчилася успішно.

— І це лише початок наших пригод, — додала Векс, спостерігаючи, як Лум і Кая, ще трохи запізнілі після сміху, підстрибували від задоволення.

Команда стояла посеред магазину, усміхаючись, відчуваючи, що всі, навіть баночки, повернулися до порядку. Вони готові були рухатися далі — до наступного кроку, який приведе їх додому, де пригоди перетворяться на сміх, обійми та фантазії маленьких героїв.