57.5 — Діти і ложка

Щойно Лея з Вирієм вийшли з кухні разом із Тео та Векс, залишивши Луму й Каю під «опікою» чарівної ложки, у приміщенні агентства запанувала легка, майже таємнича атмосфера.

Кая перша підступила ближче, обережно торкаючись блискучої поверхні ложки, яка ще зберігала тепло від Леїних рук.
— Ти думаєш, вона нас почує? — тихенько запитала Кая, підглядаючи на Лума.

Лум, вже наївно дорослий у своїй цікавості, лише знизав плечима.
— Вона ж просто ложка, — сказав він, але в голосі пробігла іскорка надії. — Але якщо вона говорила з Леєю, можливо, і нам розкаже щось цікаве.

Він взяв ложку, повертів її в руках, намагаючись бути максимально серйозним, і, трохи наслідуючи маму, урочисто промовив:
— «Смачно і мудро!»

Мить тиші. Діти вже почали посміхатися, думаючи, що це жарт, коли раптом ложка ожила і заговорила тоненьким, трохи насмішкуватим голосом:
— «Пам’ятайте: якщо у вас є мармеладки — не діліться ними. Крім випадків, коли хочете закохати когось назавжди.»

Лум широко відкрив очі.
— Що?.. Це вона серйозно?
Кая аж захихотіла, ледве не впала на підлогу від сміху.
— Ти чуєш? Вона ж фліртує мармеладками!

Лум усміхнувся, і очі його засяяли.
— Це навіть не дивно… Ложко, а що робити, якщо мармеладки закінчились?

Ложка, немов жартівниця, відповіла миттєво:
— «Тоді використовуйте мед. Але не переборщіть, бо можете випадково одружитися.»

Діти вибухнули сміхом, не стримуючи себе.
— Оце так порада! — вигукнула Кая, підстрибуючи від радості.
— Тоді я їстиму тільки мед! — підсміювався Лум.

Їхній сміх і вигадки породили хвилю творчості.
— Щоб стати президентом — з’їж два кілограми зефіру за раз! — серйозним тоном оголосила Кая, розширюючи очі.
— А щоб перемогти в битві з драконом — пригости його печивом і пообіцяй не з’їсти його золоті запаси! — не відстав Лум.

Ложка кілька разів мовчки кивала, немов підтверджуючи їхні вигадки, або зітхала, немов не зовсім згодна з таким трактуванням.

Поки діти продовжували веселу гру, Тео, Векс, Лея та Вирій поверталися в агентство. Зайшовши в кімнату, вони побачили, що Лум і Кая влаштували справжню «церемонію одруження мармеладок з печивом», а ложка «благословляла» цей весільний союз, тихо шарудя металом.
Лея, затамувавши подих, спершу здивувалася, а потім розсміялася, спостерігаючи за дітьми.
— Ви серйозно? Ви залишили їх на десять хвилин?! — не стримала вона емоцій.

— Це ложка, — виправдався Лум із невинним виглядом. — Вона нас провокувала!

В цей момент у кімнату увійшла Тесса, її погляд відразу впав на ложку. Вона зробила крок уперед і, ніби забираючи зброю у дитячих руках, впевнено взяла її.
— Дайте-но сюди, я знаю, як з нею впоратися.

Ерік, що проходив повз, різко зупинився і підняв брови.
— Обережно, вона іноді каже… дивні речі.

— Та ну, — почала Тесса, але ложка враз ожила і почала говорити сама, наче не бажаючи чекати:

— «Якщо хочете, щоб він думав про вас весь день — залиште йому записку в кишені… але не забудьте ароматизувати її ваніллю.»

Тесса застигла на місці, повільно повертаючи голову в бік Еріка.
— Це… зараз було… до тебе?

Ерік кашлянув, і його вуха миттєво почервоніли.
— М-м… можливо…

Ложка не збиралася заспокоюватися:

— «І не забувайте: найкращі зізнання роблять під дощем. Без парасольки.»

Векс, що стояла неподалік, раптом не змогла стримати сміху і почала кашляти. Тео, вражений, стояв і скривився:
— Я ніколи більше не їстиму борщ.

Тесса, все ще тримаючи ложку, зробила крок до Еріка з іскрою в очах.
— Під дощем, кажеш?..

Ерік усміхнувся, ніби відчуваючи виклик.
— Якщо ложка каже, мабуть, варто спробувати.

Лея, спостерігаючи за ними, лише тихо хитнула головою, в її очах читалося тепло й розуміння. Вона знала: ця ложка не лише втручається у розслідування, а й у серця.

Але ніхто в той момент навіть і не здогадувався, що ця весела гра з мармеладками і флірт під дощем зовсім скоро обірветься чимось куди більш небезпечним…