56.12 — Пастка з мікрозелені

Атмосфера під куполом змінилася — від теплого очікування до напруженого трепету. Лікар Хлорофілус, незважаючи на яскравий зелений костюм, тепер виглядав більш серйозним, його очі блищали від роздумів і прихованих почуттів.

— Ви, діти, — промовив він тихо, майже ніжно, — це світло в темряві. Чесніші, ніж багато хто з нас дорослих. Саме тому я не поспішаю відпускати вас так легко. Ви бачите те, що інші не помічають. І в цьому ваша сила.

Лум, який усю цю розмову слухав із великим інтересом, раптом розлютився і вибухнув голосом, що не залишав сумнівів у його рішучості:

— Мамо! Я не хочу бути королем салату! Я хочу печиво! Я хочу, щоб усе було просто і смачно! Не хочу зелене листя й складні загадки!

Тесса, зі сміхом і ніжністю одночасно, обійняла сина за плечі.

— Окей, малюк, — прошепотіла вона, — обіцяю: після того, як ми розберемося з усіма «королями салату», печиво буде твоїм найкращим союзником.

Несподівано, Кая, вислухавши всю сцену, гордо підняла підборіддя і голосно заявила, мов справжня королева:

— Я — QUEEN! І Альфа йде зі мною! — міцно схопила пса за повідок, а той, виляючи хвостом, з радістю підкорився.

Векс, яка уважно спостерігала за цим дитячим протистоянням, жартівливо підморгнула Тео:

— Ось вона — справжня динаміка влади! Королева Кая вже тримає в руках союзника — Альфу. Що скаже лікар?

Тео посміхнувся, але увага була прикута до апарату, що продовжував безупинно працювати, видаючи нові картки. Вони з Векс обережно наблизилися, відчуваючи важливість кожного руху.

— Час діяти, — шепнув Тео, витягуючи зі свого наплечника невеликий набір інструментів, — поки увага всіх зайнята дітьми.

Лум, розмахуючи руками і вимагаючи печива, ледве не скакав у Тессиних обіймах, а Кая з Альфою вже почала обстежувати навколишній простір, ніби підготувала для себе нову територію.

Векс тихо, зосереджено і чітко контролювала кожен свій крок.

— Ти впевнена, що це спрацює? — поцікавилася вона, 

дивлячись, як Тео обережно відключає одну зі шестерень апарату.

— Повністю, — впевнено відповів він, — якщо зупинимо цей механізм, картки перестануть друкуватися, а отже, ми виграємо дорогоцінний час.

Тріск металу і приглушене гудіння стали стихати, а напруга у куполі наче трохи знялася. Всі знали, що це лише маленька перемога у великій грі, але вона вселяла надію.

Тесса, глянувши на дітей, які тепер спостерігали за дорослими із змішаною цікавістю і розгубленістю, посміхнулася:

— Отже, іноді навіть маленькі королі і королеви можуть врятувати великих дорослих. А іноді — й цілі справи.

Тінь вечірнього сонця повільно переходила у м’який сутінок, але в очах команди горів вогонь впевненості — вони були готові йти далі, попри всі виклики й пастки.