3 — Бар «На двох»

У вітальні нового дому, серед гірлянди лампочок, що звисають зі стелі й тихенько гойдаються, мов мрії, що ще не встигли здійснитися, зібралась детективна шістка — і двоє трирічок із грандіозними планами на вечір. Кухонний острівок тимчасово перетворився на барну стійку, над якою гордо висіла табличка, написана маркером: «Бар "На двох"». Поруч — ще одна, дитяча: «Бар "На всіх, але для мене більше!» — Лум».

— Правила прості! — виголосив Вирій, змахнувши лопаткою для піци, мов ритуальним келихом. — Кожна пара створює напій, який символізує їхні стосунки. Дегустація — всліпу. Голосують усі. Крім Альфи. Бо він уже все злизав.

— І Кая! — вигукнув Лум, замотаний у фартух по шию. — Вона буде знов казати, що наш чай — це кака! —

— Бо в ньому була капуста! — образилася Кая й стукнула ложкою по каструлі. — Ти сам зварив її! І фарба там теж була.

— Це була артистична ідея, — з гідністю промовив Лум. — Справжній бар для справжніх героїв

Векс і Тео: Чай, який шепоче «повернись додому»

Першими виступили Векс і Тео. Їхній напій парував тонким ароматом імбиру, меду і чогось затишного, що пахло спокоєм.

— У нас — класика, — усміхнулась Векс, подаючи чашки. — Імбир, мед, заспокійливий збір. Але з одного несподіваного інгредієнта — піни з матча.

— Я не люблю матчуууу! — завила Кая й вчепилася за Тео. — Тато, воно знов зелеееене!

— Вона так само реагує на броколі, — зітхнув Тео, — але в душі вона гурманка.

— Я гурмааааанка з зубами! — підтвердила Кая, блиснувши кашею в щічках.

— А тепер голосуємо, — Вирій узяв ковток і… мовчки сів. — Добре. Мене розчавили внутрішні емоції. Наступні!

Лея й Вирій: Какао з ефектом несподіваного погляду

На барну стійку поставили дві чашки какао.

— Класика, — сказала Лея. — Ми хотіли просто… тепла.

— Але воно пахне корицею, — помітила Векс. — Ви її додали?

— Ні, — відповів Вирій, не зводячи очей з Леї. — Це тому що я на неї дивлюсь.

Кая, яка сиділа на колінах у Тео, захоплено ахнула.

— Мамо, тато дивиться на тебе, і какао стало магічне!

— Це любов, Кає, — відповіла Лея, торкаючись носом носа Вирія. — Вона часом пахне як різдвяне печиво.

Альфа облизав одну з чашок. І від задоволення застогнав, як монах у шоколадному екстазі.

— Ну все, у нас новий суддя, — буркнув Ерік.

Ерік і Тесса: Смузі, що поцілував живіт

— Ми не змагались. Ми просто виживали, — чесно зізналася Тесса, коли з блендера вирвалося щось, що більше скидалося на реактивний двигун.

— Це шампанське. З перцем. І ще трохи малини. І лайма. І… вогню в серці, — оголосив Ерік, поки Тесса гасила пару крапель рідини, що випадково почали шкварчати на плиті.

— Назва напою? — спитав Вирій, дивлячись з острахом на келих.

— Ой! — відповів Лум, зробивши ковток. — Бо він мене поцілував у живіт!

Усі засміялися. Навіть Альфа, який чхнув від перцю.

— Це, між іншим, визнання, — прошепотів Ерік Тессі, коли всі сміялись. — Він сказав, що це його вразило в саме серденько… через шлунок.

Тесса скосила очі:

— Це був перцевий удар, і ти це знаєш.

— Але з ніжністю!

— З гострою ніжністю.

А діти…

— Я роблю коктейль з піни і фарби, — гордо сказав Лум.

— А я з каші і соку, і… твоєї футболки, — заявила Кая.

— Ееееее! — заволав Лум. — Це неінгредієнт!

— Усе є інгредієнт, якщо ти — маг, — відповіла вона, виливаючи кашу в келих.

Альфа стрибнув між ними, вихопив обидві чашки і зробив ковток з кожної.

— Він вибрав! — вигукнули всі.

— І впав, — додав Тео, коли Альфа ліг на спину, задоволений, з краплею фарби на носі.

А потім…

У двері подзвонили.

Усі завмерли.

— Ми ж нікого не кликали… — прошепотіла Лея.

— Я думав, це імпреза для своїх, — сказав Тео, піднімаючи келих.

— Альфа, не гавкай. Будь… чарівним, — прошепотів Ерік.

Вірій повільно підійшов до дверей, взяв ручку. Подих зупинився.

Коли він відчинив, у передпокої стояв… Пан Ратон.

Його піджак був запорошений, але черевики — наче щойно з полички. Він зняв капелюха і вклонився:

— Добрий вечір. Мені сказали, що тут наливають не лише напої, а й істини в келихах.

— А ще фарбу, — додала Кая серйозно.