48.3 — Під підозрою: ферма «Живчик»

— Усі ці поставки з ферми «Живчик», — бурмотів Вирій, уважно роздивляючись накладну, що пахла теплицею й трохи риб’ячим жиром. Він скривився, ніби від неприємного спогаду, який викликав цей запах. — Почалися після магнітної бурі. Саме там минулого тижня проводили експерименти з біоактивними вершками.

Він не міг позбутися відчуття, що ця проста накладна тримає в собі щось значно більше, ніж звичайний список постачань.

Лея нахилилася, обережно забираючи у нього листок. Їхні плечі на мить злегка торкнулися, і у неї з'явилося тепло, яке ніби охопило все її тіло — від звичайного дотику до обережної підтримки.

— Ти маєш на увазі, — тихо промовила вона, — що саме ті вершки, які призначалися для закритих дослідів, випадково потрапили до морозива, яке вчора облизав Тео?

Тео відразу ж підняв голову, злегка почервонівши.

— Я не облизав! — обурився він з усією серйозністю. — Я… лизнув. Для точності й дослідження. Це зовсім інше.

У кутиках його губ з’явилася ледь помітна усмішка, що видала як розгубленість, так і легку гордість.

— Точність — це важливо, — посміхнувся Вирій, попри серйозність обставин. — Особливо у нашій справі.

В цей момент Кая, що сиділа на м’якому пуфі поруч, зосереджено дивилася на свій стаканчик із полунично-лавандовим морозивом. Її великі оченята блищали від дитячої цікавості, і її увага була прикута до маленьких деталей.

— Воно плаче, — тихо промовила дівчинка, ніби ділилася дуже важливою таємницею.

Лея нахилилася ближче, вдивляючись у стаканчик.

— Що? — здивовано спитала вона, не зовсім розуміючи, про що може йтися.

Кая простягла маленький пальчик і вказала на крихітну краплинку, що повільно скотилася по стінці стаканчика, ніби скатуючись до свободи. Краплинка ледь блищала в промені лампи, мов крихітна перлина.

— Просто тане, — обережно припустила Лея, але в її голосі звучала сумнів і нерішучість. Вона не хотіла вірити у те, що підказувало їй серце.

Вирій нахилився до екрану ноутбука, де на дисплеї з’явилася складна схема хімічного складу вершків. Його пальці швидко бігали по клавіатурі, і поруч із графіками яскраво заграв напис:

«Емпатогенний компонент: можливість реагувати на емоції, стимуляція поведінкових реакцій.»

Він притиснув пальці до губ, ніби намагаючись стримати здивування.

— Це морозиво може відчувати, — прошепотів він, і голос у нього тремтів від несподіванки.

У кімнаті повисла глибока тиша. Всі ніби прислухалися до невидимого голосу десерту, що розкривав таємниці, приховані в солодких вершках.

— Цікаво, — тихо промовив Тео, посміхаючись і піднімаючи голову. — Що ж воно ще вміє?

Усі по черзі повернули погляди до накладної. За вікном тихо сипався звичайний суботній ранок, і місто здавалося таким мирним і буденним, що важко було повірити у те, що це морозиво — з характером, зі своєю історією — вже починає писати власну.
Тесса відчула, як поруч Ерік злегка доторкнувся до її руки — це була мить підтримки, ніжності й розуміння. Лея побачила, як він тихо посміхається, і на серці стало тепліше.

— Ми на порозі чогось нового, — промовила вона майже для себе, дивлячись на всі ці факти і деталі.

Морозиво в стаканчику Каї тихо бринькнуло, неначе погоджуючись.