42.18 — Кулінарний фінал

— Координати підтверджено, — голос Вирія звучав спокійно, але очі палахкотіли тривогою. — Це ресторан “La Fin du Goût” — старий, закинутий, але сьогодні вночі знову засвітились вивіски. Там він. Там Х.

— Справжній? — перепитала Лея, застібаючи кобуру.

— Не знаю, — зітхнув Вирій. — Але я відчуваю. Там щось остаточне.

Дощ падав — холодними краплями по рукавах. Під покинутим рестораном збиралась команда: усі шестеро.

— Вагітні назад! — скомандував Ерік.

— Ще раз скажеш “вагітні назад” — і мій живіт скаже “вперед!” — Векс підняла палець.

— Я серйозно, — Тео витер піт. — У вас по 8 і 9 місяців! Може, хоч сьогодні без екшину?

— Ми вас прикриємо, — сказала Тесса, дістаючи зі своєї сумки балончик із перцевим спреєм і… шоколадний батончик. — Один для Х. Інший для мене.
Вони увійшли всередину.

Ресторан всередині виглядав... як операційна. Світло стерильне, підлога начищена до блиску, столи — вкриті срібними куполами.

— Чого це мені нагадує? — прошепотіла Лея.

— Кінцеву дегустацію перед отруєнням, — Тео криво посміхнувся.

— Або весілля без тещі.

Перший рух — іде з-за ширми. Постать у масці кухаря, з довгими рукавицями, сповзає у тінь. Від лівого столу злітає кришка — і вибухає хмара спецій.

— КУРИЦЯ ЗІ СЛЬОЗАМИ! — крикнув Тео, втрачаючи орієнтацію.

— Це перцева пастка! Назад! — гукнув Вирій, витягаючи Лею з-під уламків столу.

— Та він нас… готує! — простогнала Лея, витираючи очі. — Як качок по-пекінськи!

Тим часом зліва відкриваються двері — з’являється кулінарна машина. Вона рухається на шестернях, на ній — металеві тарілки, які стріляють гострими обідками.

— Ковдра! — вигукнув Ерік і, схопивши скатертину, прикрив 

Тессу, яка за секунду до цього спіткнулась.

— Я тільки впала, я не народжую! — з переляком уточнила вона.

— Неважливо! — Тео вже повертав машину механізму назад, застосовуючи виделку як важіль.

— Ліворуч! — вигукнула Лея. — Там Х!

І справді. Він стояв на другому рівні — над балконом, освітлений блакитним світлом, із черговою голограмною маскою.

— Я зібрав найкращі інгредієнти! — промовив він. — Страх, зраду, ніжність, втому… і натертий пармезан! Але ви — не пробуєте! Ви — лише знищуєте!

— Іноді, — крикнула Тесса, — страва не варта соусу, Х!

Він натискає кнопку.

Гул. Генератор спалахує. Стеля запалюється. Починається коротке замикання.

— Треба відключити генератор! — Лея кричить, намагаючись розгледіти Вирія, який відбіг за вогнестійку панель.

— Я прикриваю! — Ерік кидається вперед, відкриваючи вогонь із нелетального бластера. Вистріл — і генератор вибухає іскрами, падає з грюкотом.

— ВІРІЙ! — Лея кидається до нього — і встигає його витягнути за секунду до падіння балки.

Вона обіймає його, обличчя у нього подряпане, але усмішка жива.

— Ти знову врятувала мене, — прошепотів він.

— І буду ще.

— Біжимо! — Тео бере за руку Векс. Але вона спотикається, падає.

— ЖИВІТ ЗАКЛИНИВ! — кричить вона. — ВІН МЕНЕ ПІДСТАВИВ!

Тео нахиляється, намагається її підняти.

— Я не дозволю, щоб наш син народився в палаючому ресторані з маніяком!

— Це донька! — гукнула Векс.

— Це не час для суперечок!

Тим часом Тесса знову прикриває відхід, кидаючи в ворогів металеві ложки та сіль.

— Альфа, фас! — гукнула вона. І пес, у захисному жилеті, кинувся до кулінарної машини, почав відгризати дроти.

Кухня заповнюється димом. Команда вибігає.

Х зникає в хмарі спецій і полум’я. Але ще не кінець.

— Я живий! — Ерік знову виводить Тессу за руку.

— І я! — Лея, підтримуючи Вирія.

— І я! — Тео з Векс і… кришкою торта в руках.

— Чекай… — зупинилася Тесса. — Це торт знову?

— Ні. Це просто торт. Без вибухівки. Написано: «Дегустація буде завтра»

Всі переглянулись.

— Це… ще не кінець. — прошепотів Вирій.

— Але ми вже близько, — додала Лея. — Він зробив помилку. І я її бачу.

Камера піднялась над зруйнованим рестораном, палаючим написом “La Fin du Goût”, і зосередилась на одному записнику, що випав із кишені Х…

Там, між зіпсованими рецептами, було одне слово, обведене десять разів: «Сімʼя».