41.13 — Закриття справи

Агентство було наповнене затишним теплом після довгої, але вдалої роботи. Вікна відчинялися на вечірній вітерець, який приносив запах свіжо завареної кави і трохи прохолоди. На столі, серед купи документів і ноутбуків, стояла баночка з абрикосовим варенням — ця сама, що стала центром детективної драми останніх днів.

Тесса сиділа за своїм робочим столом, світло лампи лагідно підсвічувало її обличчя, коли вона нетерпляче водила ручкою по сторінках свого щоденника. Перед нею — чорнильний запис: «Справа №421. Варення — не завжди солодке. Але тепер ми знаємо, як його знешкодити». Вона прочитала напис уголос, мовби це було якесь своєрідне заклинання, і тихо усміхнулась.

— Ось так, — прошепотіла вона, погладжуючи ручку, — іще один випадок у наших архівах. Складний, але смачний.

Поруч, на підлозі, лежав Альфа — пухнастий і терплячий компаньйон, який вже давно полюбив варення, особливо коли воно випадково капає на підлогу. Його носик обережно доторкнувся до ложки, на якій залишилось трохи абрикосового джему, і він з насолодою облизав її, розтягуючи момент.

— Ти теж оцінюєш, так? — посміхнулась Тесса, погладжуючи Альфу за вухом.

Ерік, що стояв неподалік, підійшов і взяв банку у руки, уважно її розглядаючи.

— Це був непростий випадок, — сказав він, — але я радий, що все закінчилося добре. І тепер ми знаємо, що навіть варення може бути небезпечним… якщо його неправильно зробити.

Векс, що на мить відірвалася від свого планшета, підійшла ближче, посміхаючись:

— Варення — це новий рубіж у нашій детективній кар’єрі. Хто б міг подумати?

Тео, жартівливо нахилившись до Еріка, підморгнув:

— І це без урахування того, що ти зробив пропозицію Тессі. 

Здається, нам доведеться закривати не лише справи, а й організовувати весілля!

Всі, як на командній хвилі, засміялися. Лея стояла трохи осторонь, тихо посміхаючись. Її очі світилися ніжністю, але в них було щось таємниче — немов вона тримала в собі якийсь новий маленький секрет.

Вирій, помітивши це, кивнув їй з підозрою.

— Щось задумав? — спитав він з усмішкою.

Лея лише загадково посміхнулася і потягнулася, приготувавшись до наступного кроку.

Тесса глянула на годинник і задумалася про вечір.

— Добре, що ця справа позаду. Може, варто якось відсвяткувати? — сказала вона, поглядаючи на команду.

Тео був першим, хто підхопив ідею.

— О, так! Варення не вбило нікого, пропозиція прийнята, і нам усім треба трохи веселощів!

Усмішки, сміх і легкий дух свята повільно наповнили кімнату — цей вечір міг стати початком чогось нового й прекрасного. І всі це відчували.

Так команда закривала справу №421, залишаючи позаду темряву і залишаючись готовими до нових пригод, з надією і теплою посмішкою у серці.