41.4 — Варення на підозрі

Штаб-квартира агентства сьогодні видалася особливо напруженою — немов у повітрі зависла солодка нотка абрикосів, яка одночасно обіцяла небезпеку і загадку. Величезний стіл у центрі кімнати завалений банками з абрикосовим варенням різних виробників і партій — деякі з них виглядали надто яскравими, деякі, навпаки, мали неприродний мутний відтінок.

Лея стояла, склавши руки на грудях, і пильно розглядала кожну банку.

— Справжнє фруктове покарання, — бурмотів Ерік, нахилившись, щоб краще розгледіти плями й вм’ятини на одній з банок. — Коли отрута ховається за смаком, це викликає не лише розлад шлунку, а й повний хаос у голові.

— Хаос — це мало сказано, — вставила Векс, похмуро глянувши на етикетки, — Постраждалі повідомляють про легке марення, раптові спогади дитинства і... — вона глибоко вдихнула і додала з іронією, — ...безконтрольний спів. Ти уявляєш, що це означає?

Тео не міг стримати посмішку і скоса глянув на Векс:

— Це ж справжня музична терапія! Уяви, якби ми могли лікувати злочинців караоке.

— Ну, — похитала головою Тесса, — було б весело, якби спів не виникав у людей посеред нічних рейдів. Мені тоді точно довелося б додавати до арсеналу антистресові навушники.

В цей момент Вирій, який до цього тихо стояв в стороні, ступив ближче, зосереджено оглянувши варення.

— Усі докази вказують на те, що отрута — не просто випадковий недолік, — сказав він, нахиляючись над однією з банок із трохи темнішою консистенцією. — Хтось цілеспрямовано хоче викликати ці ефекти. Можливо, це спроба контролювати або маніпулювати свідомістю через їжу.

Лея підняла брови:

— Контроль через варення? Це вже виглядає як сюжет для найдивнішого кулінарного трилеру. Але хто б міг таке зробити?
— А ми ж знаємо, що в цьому місті нічого неможливого немає, — підсміювався Ерік. — Навіть якщо йдеться про варення.

— Треба почати з того, що опитати постраждалих, — твердо заявила Лея, — і зібрати всі свідчення. Після цього — обшуки на фабриках, перевірка складів і дистрибуції. І, звісно, база даних постачальників фруктів.

Усі кивнули, уже плануючи, як розділятися і хто куди піде.

Раптом із-за столу Векс відкинулася на спинку стільця і скрикнула:

— Ох, пахне абрикосами так, що я вже готова з'їсти все це варення прямо тут і зараз!

— Спокійно, — посміхнувся Тео, — інакше будеш співати всю ніч безконтрольно.

Вирій, трохи усміхаючись, погладив Альфу, що спокійно ліг біля його ніг.

— Здається, у нас тут пахуча справа… і ще одна причина бути пильними.

Ерік з іронією додав:

— Я вже відчуваю, як наші животи будуть протестувати. І не лише через вагітних.