41.2 — Несправжні тривоги

Лікарня пахла стерильністю і трохи кавою, яку Вирій раптом помітив, ніби це була єдина справжня надія у всій цій метушні. Холодні світильники ледь відбивалися у блискучих плитках підлоги, і в коридорі стояло напружене мовчання — те саме, яке намагалося прикрити суміш хвилювання та паніки, що все ще вирувавала всередині кожного.

Тесса сиділа на вузькому дивані біля приймальні, обережно погладжуючи свій животик і намагаючись виглядати менш занепокоєною, ніж відчувала. Ерік стояв поруч, тримаючи її руку в своїх — ніжно і трішки напружено. Векс темно хмурилася, сидячи навпроти, попиваючи воду з пластикової пляшки, намагаючись знайти в собі сили довести, що її тривога не була марною.

— То що, лікар, ви серйозно вважаєте, що це… фальшиві потуги? — запитала Векс, не приховуючи скепсису, її голос все ще тремтів від переживань.

Лікар, молодий і терплячий чоловік у білій халаті, посміхнувся і поклав їй руку на плече, намагаючись заспокоїти:

— Векс, ми провели всі необхідні тести. Ваше серцебиття та частота потуг у нормі для цього терміну вагітності. Це так звані тренувальні перейми — абсолютно нормальне явище. 

Організм готується, але ще рано думати про пологи.

Векс морщилася, але здавалася готовою довіритися словам лікаря, хоч це й було нелегко.

Тесса тим часом повільно повернула голову до лікаря:

— А... а якщо я захочу кесарів… скажімо, на восьмому місяці? Це… взагалі можливо? Бо іноді здається, що живіт тисне, і… і… — вона збентежено посміхнулася, і трохи сором’язливо погладила животик — зовсім не масивний, але досить помітний.

— Тесса, — лікар ввічливо схилив голову, — кожен випадок індивідуальний. Ми можемо розглянути всі варіанти, якщо буде медична необхідність. Але поки що краще зосередитися на спокої і здоровому способі життя.

Тесса кивнула, але всередині все ще відчувала ту крихітну тривогу, що сиділа на плечі, мов маленький, але дуже наполегливий гість.

В цей час у коридорі за їх спинами тихо розчинилася Лея. Вона крокувала без поспіху, але з певною цілеспрямованістю. В її очах світився спокій, але і водночас — тінь сумніву, яку вона нікому не наважувалася озвучити. Її пальці стискали маленький пластиковий контейнер для аналізів, як талісман.

Вирій помітив, що Лея пішла, коли вже почав запитуватися, чи не хоче вона лишитися, але її місце поруч було порожнім.

Він зітхнув і трохи нахилився вперед, поклавши голову на руки:

— Щось тут не так, — пробурмотів він собі під ніс, дивлячись на віддаліле місце, де ще хвилину тому була Лея. — Не можна її втрачати.

Ерік і Тесса вже починали обмінюватися легкими жартами, намагаючись зняти напругу, Векс теж сміялася крізь сльози, а Тео махав телефоном, показуючи меми про вагітних, але Вирій лишався з відчуттям, що ця тиша попереду – це не кінець, а лише початок нового, незрозумілого шляху.