27.9 — “Зустріч”

Ерік ступив у кімнату, і холодний повітряний простір зустрів його тяжкі, повільні кроки. Кімната була велика, стіни вкриті дзеркалами, що множили відображення, створюючи ефект нескінченності. В центрі стояв Чорний Вирій, спокійний і водночас небезпечний, наче хижак, що чекає моменту нападу. Поруч — Тесса, зв’язана, але її погляд випромінював стійкість і непохитність.

Чорний Вирій підвівся і повільно, як змія, підійшов до Еріка.

— Ну що ж, лицарю, ти прийшов врятувати свою принцесу? — його голос був іронічним, холодним, з натяком на глузування. — Та чи варто їй рятуватись? Вона вже зламана, і ти це прекрасно бачиш.

Він нахилився до Тесси і прошепотів, але Ерік чітко почув кожне слово:

— Ти для нього не більше, ніж тягар. Він боїться втратити тебе, бо ти його слабкість. І саме це я тут, щоб розкрити.

Тесса кинула на Чорного погляд, повний виклику, хоча її тіло було змучене.

— Можливо, — тихо сказала вона, — але навіть слабкість можна зробити силою.

Ерік відчував, як грудна клітка стискається — він хотів кинутися вперед, звільнити її, але якась внутрішня сила тримала його на місці. Мовчазна боротьба з самим собою, з болем і страхом, які давно ховалися в серці.

— Досить, — сказав Ерік, намагаючись знайти силу в голосі, — Тесса не твоя іграшка. І ти не керуватимеш її долею.

Чорний розсміявся, але в цьому сміху було більше болю, ніж радості.

— Я не керую, — відповів він. — Я показую правду. Ти сам боїшся мене. Бо я — це ти. Твоя тінь, що ніколи не зникне.

Він різко повернувся до Тесси:

— Скільки разів ти сумнівалася в Еріку? Скільки разів ти ставила під сумнів себе? Від цього не втекти.

Тесса підняла голову, зустрічаючи його погляд:

— Я борюся. І вперше я борюся не за нього, а за себе.

Чорний зробив крок назад, неначе роздумуючи.

— Ти сильніша, ніж я думав, — тихо промовив він, — але пам’ятай — ціна сили завжди висока.

Раптом з коридору пролунав шум — кроки, що наближалися.

Ерік перевів погляд на двері, розуміючи: час обмежений.

— Ця битва — не лише між нами, — тихо сказав він, — а й за її свободу.

Тесса кинула йому короткий, але твердий погляд — і в ньому було стільки рішучості, що Ерік відчув, ніби отримав додаткову силу.

В кімнаті повисла напруга, готова вибухнути, і лише один факт залишався незмінним: ця зустріч змінить усе.