25.4 — Тео vs Ерік: раунд 2 — без бійок

Штаб агенції в цей вечір пахнув свіжою кавою та старими нотатками, що розкидані на столах, немов сліди минулих битв і перемог. Тесса сиділа за робочим столом, заглиблена у папери, її очі то і справа зупинялися на словах, які здавалися тепер занадто важкими.

У дверях з’явився Ерік. Його погляд був спокійним, але водночас вирував бурею, яку не так просто приховати.

— Тесса, — сказав він, роблячи крок уперед. — Мені потрібно з тобою поговорити.

Вона підняла очі, помітивши, що за ним стоїть Тео. Обидва виглядали ніби з різних світів — Ерік у легкій неформальній сорочці, з очима, що тримали в собі біль, а Тео — впевнений, з трохи зухвалим відтінком у посмішці.

— Я не прийшов вигравати, — почав Ерік, не відводячи погляду від Тесси. — Я прийшов бути собою. І якщо ти вибереш не мене — я лишуся. Бо це не про перемогу. Це про нас.

Тесса глибоко вдихнула. Її серце калатало з дивною мішаниною почуттів — болю, страху, надії.

— Тесса..., — додав Ерік тихо, — я хочу бути поруч, навіть якщо ти не вибереш мене.

Тут Тео, злегка нахилившись вперед, відповів, не знімаючи з обличчя тієї своєї легкої, трохи іронічної усмішки:
— Я ніколи не був героєм. Ніколи. Але якщо вона хоче героя — я вивчу, як ним бути. Не для перемоги, не для змагання. Просто... щоб бути тим, хто підтримає її, коли вона мовчить, тим, хто зрозуміє її без слів.

В кімнаті стало тихо. Тесса відчула, як усі три серця б’ються майже в унісон — але кожне зі своєю історією.

Вона повільно встала і підійшла до вікна. На вулиці гасло світло, і місто, наче безтурботний свідок, тримало їхні почуття у собі.

— Я не готова робити вибір, — нарешті сказала вона. — Не зараз. Не поки я не відновлюся. Я хочу дихати, а не змагатися.

Ерік кивнув, з невеличкою посмішкою, яка ховала більше, ніж казала.

— Я чекатиму, — промовив він.

Тео глянув на Тессу, потім на Еріка. В його очах спалахнула іскра — не ревнощі, а розуміння.

— Я теж, — відповів він, — і вчуся бути тим, хто з тобою поруч. Навіть у мовчанні.

Після цього, коли Ерік і Тео вийшли з кімнати, Тесса лишилася сама, дивлячись на нічне небо. Її думки були заплутані, як нитки у клубку — але одна річ була ясна: справжня битва тільки починається. Не між ними, а всередині неї.
Тим часом, далеко від цієї душевної драми, Вирій і Лєя готувалися до нової справи — але навіть серед небезпек, що очікували, їхні почуття залишалися тихою фортецею...