22.30 — Промені після бурі

Світло лікарняної палати м’яко лягало на поранену Тессу. Вона лежала на ліжку, вкритому білою простирадлом, із крапельницею в руці. В повітрі пахло антисептиком і свіжим кавовим паром — останнє, за наказом Еріка, який не міг відірватися від неї ані на хвилину.

Тесса відкрила очі. Її погляд зустрівся з його — Еріка, який сидів поруч із чашкою гарячої кави і намагався приховати втому.

— Ти ж мене ледь не вбив, — прошепотіла вона з легкою усмішкою. — Всі ці небезпечні пригоди — ніби плани на вечірку.

Ерік посміхнувся, не забираючи очей з її обличчя.

— Хто б міг подумати, що герої теж вміють бути романтичними? — відповів він і ніжно взяв її руку.

— Тільки не кажи, що це твій спосіб зізнатися, — пожартувала Тесса, а в її голосі відчувалася мрійливість.

— Може, і спосіб, — Ерік знизив плечима. — Але спершу ти маєш повністю вилікуватися.

Раптом у двері палати постукали. Вийшов Тео — він був злегка нервовий, але тримав у руках невелику коробку, обгорнуту яскравою стрічкою.

— Привіт, — сказав Тео, входячи і посміхаючись, — я чув, що у вас тут романтичний збір, тож вирішив додати трошки свого «магічного інгредієнта».
Тесса виглянула з-під ковдри і підморгнула:

— О, здається, вечірка стає цікавішою.

— Тео, — Ерік кивнув, — дякую, що не залишив нас у найтемніші часи.

Тео поклав коробку на стіл і відкрив її. Усередині була чудова, дивовижна техніка — маленький пристрій, який міг виявляти приховані електронні сигнали. Ідеально для пошуку Чорного.

— Я підготував це для вас після нашої останньої сутички, — пояснив Тео, — це допоможе не тільки ловити поганців, а й тримати вас усіх у безпеці.

Тесса посміхнулася, і в її очах з’явився блиск.

— Здається, я справді не сама.

Ерік нахилився до Тесси і прошепотів:

— Я завжди поруч. Не тільки в небезпеці, а й у радості.

Їхні губи ледве торкнулися, і цей поцілунок був теплим, як світанок після темної ночі.

Раптом Тео підійшов ближче до Тесси і, трохи сором’язливо, простягнув їй маленький кулон.

— Це для тебе. Просто знак того, що ти не одна і що я теж тут, поруч.
Тесса поглянула на Еріка, потім на Тео, і в її серці заіскрилася нова надія.

— Хм, — сказала вона, — здається, у нас тут справжній любовний трикутник.

Всі засміялися, і в палаті запанував легкий, затишний настрій.

Тим часом, за стінами лікарні, хтось у тіні спостерігав за всім через монітори. На його обличчі промайнув хитрий усміх.

— Вони сильніші, ніж я думав… — промовив він. — Але це лише початок.

В цей момент Тесса, Ерік і Тео стояли разом — команда, яка пережила вогонь і бурю, об’єднана не тільки справою, а й почуттями.

Світ навколо здавався трохи яскравішим.