22.9. Поворот долі: Об’єднання і новий виклик

Швидке стукання серця змішалося з приглушеним гулом лікарняного коридору. Тесса лежала в ліжку, обличчя ще бліде, але очі — яскраві, немов іскри надії. Вона тихо вдихнула і повернула голову, побачивши Еріка, який не зводив з неї погляду. Поруч стояли Вирій і Лея — обличчя обоє було серйозним, але в очах світилася непохитна рішучість.

— Ти думаєш, що це кінець? — Ерік злегка посміхнувся, підхоплюючи її руку, пальці ніжно стиснули її долоню. — Ні, Тесса. Це лише початок.

Тесса посміхнулася, хоч і відчувала, як біль пронизує грудну клітку, ніби маленькі ножі. Але це була не лише фізична рана — це був біль довіри, зради і надії.
— Я не можу повірити, що ми досі тут, разом, — прошепотіла вона. — Ти... ти врятував мене, і я... я не хочу втрачати тебе знову.

Вирій, стоячи поруч, мовчки спостерігав, але в його очах палало щось більше — не лише обережність, а й розуміння того, наскільки ця мить важлива.

— Тесса, — почав він, — ми маємо час, але ворог не спить. Їхня мережа — як павутина, і вони вже прямують до нас.

Лея підійшла ближче, трохи посміхаючись:

— Хочеш почути трохи поганих новин чи краще залишити це на потім і замовити піцу?

Тесса знехотя посміхнулася, і навіть Ерік усміхнувся крізь напругу.

— Піцу я точно хочу. Але спочатку давайте розберемося, хто наш наступний ворог, — сказала вона, голос слабкий, але рішучий.

— Отже, — Вирій дістав планшет і показав шифровані повідомлення, — це останнє повідомлення з того боку. Вони знають, де ми, і планують нову операцію.

Раптом вибухнув телефон — це був сигнал тривоги з агентства. Всім чотирьом миттєво стало ясно, що ворог уже близько.

— Вони почали! — вигукнув Вирій.

— Тесса, тримайся, — Ерік підхопив її на руки, рухаючись до виходу.

— Я з вами, — Лея схопила рюкзак з бойовим спорядженням, — не дам вам самотужки грати в героїв.

Коридори агентства наповнилися сиренами, світло мигало, відбиваючись у скляних стінах. На підлозі — сліди від вибухів, запах пороху та диму. З’явилися тіні — вороги, які прийшли за Ерiком і всім агентством.

— Вони прийшли за тобою, — прошепотів Ерік, напружуючись.

— Нехай спробують! — Тесса відповіла, тримаючись міцніше, її очі блищали від адреналіну.

Вирій і Лея стали поруч, утворивши захисний периметр.

— Я прикриваю тильну сторону, — сказала Лея, дістаючи два пістолети. — Тепер давайте покажемо їм, що таке «Пі і Ца».

Зі свистом і гуркотом вороги почали штурм — кулі свистіли повз, вибухи розносили уламки, а герої відповідали потужним вогнем, працюючи злагоджено, мов єдине тіло.

Ерік вивів Тессу у безпечне місце за кілька перегородок і, притиснувши до стіни, прошепотів:

— Ти сильніша, ніж думаєш. Ми переможемо, бо разом.

Її очі зустріли його, і навіть через біль і страх пробігла іскра пристрасті. Вони міцно стиснули руки, і в той момент світ навколо зупинився.

— Обіцяй, що ніколи не залишиш мене, — прошепотіла Тесса.

— Обіцяю, — відповів Ерік, губи торкнулися її губ в ніжному поцілунку.

В цей час Вирій і Лея втягнулися в бій. Лея влучним пострілом вивела з ладу одного з ворогів, а Вирій кинув гранату, яка вибухнула серед ворогів, підкреслюючи їхній рішучий відсіч.

Після короткого, але запеклого бою, вороги були відкинуті назад, а агентство знову відновило контроль над ситуацією.

Вирій підійшов до Еріка, задиханий, але з посмішкою:

— Тепер, коли ми вижили, настав час повірити один одному по-справжньому.

Лея посміхнулася і додала:

— І, може, замовимо ту піцу?

Тесса, дивлячись на Еріка, відповіла з легким сарказмом:

— Лише якщо піца буде без оливок, — і всі разом розсміялися, наче на мить забувши про небезпеку.

Це був початок нового етапу — не лише боротьби з ворогами, а й боротьби за справжнє життя, за любов і довіру.