22.6 Емоційний вибір Тесси

Ніч накрила місто густим темним покривалом, і в офісі агентства «Пі і Ца» панувала тиша, що важко давила на груди. Тесса стояла біля вікна, дивлячись на мерехтіння вогнів вулиці, що розкинулися під нею, наче розсипані перлини. Її рука нервово стискала холодний метал пістолета, який вона взяла з сейфу в спокійний момент, що ніколи не настає.

Навколо — мовчання. Лея сиділа на дивані, погляд її був сумним, але сповненим розуміння. Вирій стояв поруч, не вимовляючи слова, але його очі промовляли більше, ніж тисяча фраз.

Тесса тихо зітхнула і нарешті вимовила:

— Я не знаю... Чи зможу я йому довіряти знову.

Вирій ступив на крок ближче, голос його був спокійним, але наповненим глибинною підтримкою:

— Тесса, це твій вибір. Ми — поруч, як би ти не вирішила. Але пам’ятай — зрадити може кожен, а от простити — це сила.

Лея додала м’яко, з легкою посмішкою, щоб хоч якось розрядити важку атмосферу:

— І ти не одна. Ми тримаємо тебе. І навіть якщо буде страшно — страх мине.

Тесса повільно повернулася, дивлячись на Еріка, який стояв у дверях, мовчазний і поранений більше, ніж тілом.

Вона зробила крок, підняла пістолет, націлила прямо на нього.

— Чому? — її голос дрібнів, рвався між болем і любов’ю. — Чому ти мене обманув? Я дала тобі своє серце... А ти...

З голосу рвалися сльози.

Вирій схопив її за руку, намагаючись відвести зброю вниз.

— Тесса! — голос його напружився, але був ласкавий. — Згадай, що було минулого разу.

В її голові миттєво з’явився спогад: той кривавий вечір, коли вона підняла пістолет, трясучись від розпачу, і вистрілила — і Ерік впав, бездиханний, а серце її розривалося від болю, як ніколи раніше.

Тесса відвела очі і прошепотіла:

— Я не хочу повторювати ті помилки... Але як не боятися? Як не бути зрадженою знову?

Ерік, не відводячи погляду, повільно підійшов ближче, голос його був тихий, але твердий:
— Я готовий довести, що змінився. Не через слова, а через дії. Тесса, я хочу бути з тобою по-справжньому. Без брехні, без таємниць.

Її рука тремтіла, пістолет все ще влучав у його серце, але в її душі вирувала війна — любов боролася зі страхом, довіра — з сумнівами.

Раптом в кімнаті пролунав глухий стукіт у двері — це було нагадування, що світ не зупиняється на її сумнівах.

Лея спробувала жартувати, щоб трохи розрядити атмосферу:

— Якщо ще трохи постоїмо так, можна заморозити цю сцену і продати як драму року.

Всі трохи усміхнулися, але хвиля напруги залишалася.

Тесса опустила зброю, повільно, як ніби відпускаючи тяжкий камінь.

— Добре, Ерік. Ти отримуєш ще один шанс. Але... якщо знову зрадиш — я не буду вагатися.

Він кивнув, дякуючи без слів, і обережно взяв її руку в свої.

— Я не здам тебе.

У цей момент кожен у кімнаті відчув, що це — не просто вибір, а справжній тест для них усіх.