16.8. Мікрофони ловлять зізнання

Кіт як випадковий агент. TikTok, зізнання, змова й пухнастий хвіст.

Наступного ранку Сержант Кіт стояв посеред кухні агентства, велично блимаючи GoPro-шоломом і махаючи хвостом у ритм кавоварки. На ньому висіло: одна портативна камера, два мікрофони, наклейка “Місцевий герой” і записка на шнурку:
«Не гладити без дозволу».

— Знову він спить на сервері, — буркнув Вирій, розмішуючи каву.

— Неправда, — озвалась Лея з дивана, — вночі він був на даху. І здається… знову щось записав.

— Та скільки можна, — Тесса притягла в обіймах подушку. — У нього вже більше ефірного часу, ніж у нас.

Але Ерік, який щойно зайшов, тримаючи в руках ноутбук, поглянув на кота зовсім інакше.

— Мікрофони були ввімкнені, коли ми знайшли його, пам’ятаєш?

— Так, — кивнула Тесса. — І?

— І от що він записав.

Він натиснув "плей". Запис був трохи приглушений, але слова розібрати можна:

— “…це вже занадто, чувак. Якщо вони знайдуть кімнату 7Б — усе згорить. Вся система. План. Альфонсо нас спалить разом із цією стрічкою!”
— “Але вони ж актори! Це не по-справжньому!”
— “Та вони ж не знають, що вже зіграли свою останню сцену. Просто… не дай їм дійти до тієї двері. Зрозумів?”

Запала тиша.

— Це хто? — прошепотіла Лея.

— Один із операторів. Голос знайомий. Той, що постійно знімає мене ззаду, — скривився Вирій.

— Це… — Тесса ковтнула. — Це був про кімнату 7Б. Ми жартували про неї. Казали, що вона в коридорі, який ніколи не закінчується.

— І не дарма жартували, — встав Ерік. — Вона є в плані будівлі. Просто… її двері зашиті декорацією книжкової шафи. Я перевіряв, коли шукав Кота минулого тижня.

— А тепер наш кіт веде нас до правди, — Лея підняла Кота й урочисто понесла, як коштовну статуетку. — Поведи нас, Пухнастий Пророче.