16.3. Скрип дверей і підозрілий бекграунд

Уночі агентство перетворюється на сцену для незваного гостя — і на місце загадок не менше, ніж у справах Пі і Ца.

Темрява опустилась на агентство, але світло камер ще миготіло в кутах, залишаючи дивні тіні на стінах. Знімальна група давно пішла, а в кімнатах стояла тиша... майже.
— Тсс... ти це чуєш? — прошепотіла Тесса, притиснувшись до дверей, які несподівано ледь-ледь скрипнули, відкриваючись.

— Скрипіти двері — це звичайне явище, — пожартував Ерік, який несподівано з’явився в коридорі. Його поява була менш звичайною: рукав сорочки був розірваний і залитий чимось червоним — але, на щастя, не піцою.

— Ерік! — Тесса кинулась до нього. — Ти звідки? І що з тобою?

— "У відрядженні в Базі Тіней" — казав же, — посміхнувся він, але посмішка не дійшла до очей. — Потрібно поговорити, але не тут. Зараз.

Вони обережно підійшли до кімнати, де зберігали техніку для монтажу шоу. Двері були відчинені — і всередині панував хаос. Кабелі перекручені, відеокамери валялися на підлозі.

На одній зі стін — великими червоними буквами, написаними соусом (навіть із невеликими шматочками томатів), сяяло:

НЕ ВІРТЕ РЕЖИСЕРУ

— Хто міг це зробити? — прошепотіла Тесса, пальцем провела по надпису. Соус ледь не липнув до шкіри.

— Хтось ізнімальну групу точно підкрутив не на нашу користь, — відповів Ерік, дивлячись на пошкодження. — І виглядає, що це не просто жарт.

— А чому ти пізно? Що сталося в Базі Тіней? — запитала Лея, 

що несподівано з’явилась за спиною, озираючись на стіну.

— Це довга історія, — зітхнув Ерік. — Там було щось більше, ніж я очікував. Але зараз не час про це.

— Зараз ми маємо розібратись із цим “соусним посланням”, — глузливо сказала Тесса, готуючись до нових пригод. — Здається, наше шоу виявилось гостросюжетним навіть без сценарію.

Тим часом з-за рогу до кімнати повільно підкрадався продюсер Альфонсо ДіЛайт, приховуючи радість:

— Ха! Ось вона — справжня драма. Якщо хтось думає, що шоу стане нудним, він помиляється.