10.7 — «Реальність-мюзикл»

— Я не співатиму — о ні! — заявила Лея, як тільки простір навколо став рожево-мерехтливим, і над головами пролунали перші ноти фанфар.

Її голос одразу ж підхопили шпалери, дверна ручка і навіть стара чашка з логотипом агентства:

🎶 «Але серце твоє вже в ритмі,
Навіть ти не встоїш, Лєє, мила!» 🎶

— Окей, трохи. — здалася вона з важким зітханням і обернулась, ніби в кадрі кліпу 90-х.

Зі стелі опустилась блискуча диско-кнопка. Вирій торкнув її пальцем — і в нього виросли погони диригента та мікрофон у вигляді вусика.

— Підозрюваний… не уникає доказів,
Бо в кишені — кетчуп, а в очах — гріхи! — репував він, поки на задньому плані Тесса та Ерік танцювали в стилі «контрольований емоційний хаос».

Тесса раптово спіткнулася, зловила Еріка за рукав — і розвернулась обличчям до нього.

— Я не хочу знову вірити,
Але ти… ти — моя зникла буріто-мрія! — проспівала вона з надривом, не зводячи з нього очей.

Ерік замер, поглянув на неї — і в його ламповому оці з’явилася сльоза (точніше, піксель у формі сльози).

— Я завинив, я брехав, я втікав,
Та щоночі… я думав про наш чебурек-цвіт… — відповів він, заломлюючи пальці та співаючи фальцетом.

Вірій кивнув у такт:

🎶 «Любов — це інструкція,
Яку ніхто не читає…» 🎶

— Це занадто емоційно для мюзиклу. — тихо буркнула Лєя, але вже крутилась у танці з котом, який в цей момент солював на скрипці з огірків.

🎶 Навіть флешка заспівала:
«Мій код — то пісня твоя!» 🎶

У кутку — труп. Навіть він підвівся на мить, співаючи тенором про несправджені плани та борщ.

Все закінчилось гігантським хоровим куплетом:

🎶 Хто вкрав піцу, хто втік у тінь —
Ми співаємо, щоб знайти істину всю… 🎶

Завіса з макаронів опустилась. Простір завмер. І... почав тріщати.

— Не знову… — прошепотіла Тесса.

Мюзикл повільно розчинився, як сир у борщі. Сцена змінилася.