9.10 — «Цей день не існує»

Або «Петля, в якій шкарпетка — головний бос».

06:45 ранку. Дзвенить будильник.

— Гр-ррх, знову понеділок, — бурмоче Тесса, — і знову цей дивний сон про… шкарпетку?

06:46. Вона відсуває кришку годинника — на ній висить шкарпетка.
06:47. Вона її знімає, кидає в куток.
06:48. Звичний хаос в офісі: хтось варить каву, хтось рятується від кави.
06:49. Ерік:

— Тесса… Я кохаю тебе.

— Що? — вона роняє тостер.

06:50. Вирій влітає в кімнату з піцою:

— Я зробив нову комбінацію: тунець, манго, трохи ревізії спогадів і ноту трагедії.

06:52. Лєя кидає ножем у манекен:

— Чому я завжди промахуюсь?!

Наступного дня…

06:45. Дзвінок. Шкарпетка.

Тесса:
— Стоп. Це вже було.

— Ерік:

— Тесса… Я кохаю тебе.

— Вирій:

— Манго піца!
— Лєя:
— ЧЕРТ.

Повтор. І повтор. І ще.

- Ерік зізнається в коханні вже співом, у танці, через мову жестів, і навіть через PowerPoint-презентацію.

- Вирій пече 128-му піцу, називаючи її: «Цикл смерті» (і додає ананас).
- Лея тренується кидати ножі так, що навіть холодильник починає пригинатися.

Тесса: на межі.

— Я більше не витримаю цієї… цієї…
(вона дивиться на кришку годинника)
— …ШКАРПЕТКИ!!!

Сцена уповільнюється.
Вона хапає її. Погляд — наче у героя, що щойно зрозумів, хто вбивцю.
— ЦЕ ВОНА!

Вигукує:

— СТОП! Я НЕ ХОЧУ БІЛЬШЕ ЦІЄЇ ШКАРПЕТКИ!

І кидає її у вогонь… ну, у тостер. Він спалахує.

06:45. Будильник мовчить. День інший.

— Ха, — каже Тесса. — Нема шкарпетки.

Ерік заходить мовчки.
Вирій робить лише одну піцу.
Лєя — влучає ножем у ціль із першої спроби.

Фінальна сцена:
Всі мовчки сидять у кухні. Спокій.
Тиша.

Раптово холодильник каже:

— Ця петля була освітньою.
— …Ти говорив УВЕСЬ ЦЕЙ ЧАС?!
— Ні. Просто тепер маю що сказати.
— Що саме?
— Я скучив за шкарпеткою.