7.10 — Провал у пам’яті

Повернувшись до нового офісу, команда мала вигляд наче після бійки з піччю на стероїдах. Обгорілий рукав у Вирія, сажа на носі у Тесси, збите коліно в Лєї — і Ерік із крижаною плямою на правому плечі, що виглядала як логотип морозива в депресії.

Але найбільше всіх непокоїло… Тесса.

— Тессо? — обережно запитала Лея, помітивши, як подруга дивиться в нікуди, тримаючи чашку чаю в руках догори дном. — Що з тобою?

— Я… не пам’ятаю, — прошепотіла Тесса.

— Чого? — Ерік нахилився ближче.

— Як ми з вами познайомились. — Вона знизала плечима. — Я пам’ятаю справу з Ратоном, але… це наче кіно. Не моє.

Тиша, холодна, мов той клон-кухар, заповнила кухню.

Вирій одразу витяг сканер.
— Твої нейропараметри зсунуті. Це схоже на дію інверсивного смачного імпульсу.

— Українською, будь ласка. — Тесса намагалася зберігати гумор, але її голос зраджував тривогу.

— У тебе стерли смачно-закріплені спогади, — пояснив Вирій. — Спогади, де смак був якорем. А таких у нас… до біса.

— Хто це зробив? — прошепотала Лея.

— Хтось із тієї другої справи, — пробурмотів Ерік, нервово змахнувши рукою. — Та лабораторія без смаку. Це все не просто їжа. Це когнітивна зброя.

Тесса схопилася.

— То ми маємо два фронти? «Чилі Раґнарьок» і ця… кухня-фантом?

Вирій повільно кивнув:

— А ще більше — вони, ймовірно, пов’язані.

І саме в цю мить щось клацнуло у дверях офісу.

Підлога під вхідними дверима засвітилась червоним. На килимку лежала... пляшка з чилі-соусом. Навколо — наліпка з символом: змія, що їсть свою піцу.

Лея різко підвелася:

— Це вже не просто жарт.

Ерік спохмурнів:

— Це запрошення.

— Куди? — перепитала Тесса.

— У їхню гру. — відповів Вирій. — І, схоже, ставка — наші спогади. І ми самі.