7.4 — Коли приправи брешуть

— Я кажу, що це не збіг, — Вирій ходив по кухні нового офісу, показуючи на картку з логотипом Sensova та банку з залишками «Чилі Раґнарьоку». — Одна організація — дві різні лінії впливу: смаковий страх і пам’яттєве стирання. Схоже на синхронізований експеримент.

— І обидва впливають на емоційний центр мозку, — додала Лея, нахилившись над планшетом. — Страх, любов, ревнощі, довіра… все, що нас визначає.

— А що, якщо вони тестують, що легше стерти? — Тесса поставила чайник, який відмовився гріти воду без Wi-Fi. — Спогад чи почуття.

— Ха! — засміявся Ерік. — На мені обидва вже пробували. Досі не розумію, люблю я тебе чи просто ностальгую.

— Ерік… — Тесса зітхнула, але усміхнулась. — Навіть твій сарказм — це вже почуття.

— І навіть його можна стерти, — вставила Лея холодно. — Як ти стер мій запис, коли Вирій був у небезпеці.

— Ми знову про це? — зітхнув Вирій.

— ТАК, — рішуче кивнула Лея. — Бо якщо стерти ревнощі — це одне. А от знищити довіру — зовсім інше.

— Може, тоді всі трохи під дією цієї сраної приправи?! — вибухнув Вирій. — Може, це не ми сваримось, а вони нами маніпулюють?!

— Тільки скажи це ще раз — і я тобі знову не довірятиму, — прошипіла Лея.

— Вирій… — Тесса наблизилась. — А якщо вона має рацію?

Він раптом зупинився. Всі замовкли.

— Окей. Якщо хтось впливає на нас через їжу — нам треба піти до першоджерела. — Він подивився в бік холодильника, де лежала невеличка чорна коробка з чилі-сколами. — Звідки ти це взяла, Тессо?

— На чорному ринку. Я зв’язалась із тією ж контрабандисткою, яка продавала «Палений Смак». Вона сказала, що це — пробний реліз. Підпільний. Від компанії, яка не існує на папері.

— Хіба не цікаво, що обидві справи ведуть до однієї тіні? — прошепотів Ерік.

— Я вже не знаю, які спогади мої, — сказала Лея тихо.

— А я не знаю, яке з моїх почуттів — справжнє, — зізналась Тесса, зиркаючи на Еріка.

— Ми розділимося, — сказав Вирій. — Я — в «Sensova», дізнаюсь більше про їхній мозковий блокатор. Ви — за лінією Чилі. Хтось із вас має вийти на того, хто стоїть за рецептурою.

— А якщо вони нас роз’єднують, бо ми сильні разом? — Тесса спитала з ноткою тривоги.

— Тоді нам треба це перевірити, — відповів Вирій. — Але обережно. Ми вже не ті самі, ким були на початку.

І в цю мить чайник на фоні закипів. Сам. Без Wi-Fi.

— О ні, — прошепотала Лея. — Вони вже в нашому домі.