6.21 — «Те, що ще не має імені»

Агенція «Пі і Ца», кухня. Ранок.

Після вибуху, після втечі, після ночі без сну… прийшов чай.

Лея сиділа з ногами на стільці, обіймаючи чашку. Тесса мовчки різала лимон. Вирій стояв біля вікна, вдивляючись у туман за склом. Ерік мовчки гортатиме журнал Архітектора, той, що знайшли в Таємній кімнаті.

— Це не просто щоденник, — пробурмотів він. — Це… розкладка.

— Що саме? — озвалась Тесса.

— Мапа внутрішньої структури розуму Вирія. Символи, коди, малюнки. Але між рядками... я бачу ще щось.

— Що? — Вирій озирнувся.

— Протокол, який не активували. Запасна свідомість.

Лабораторія, симулятор (в пам’яті).

Тим часом Вирій, сидячи в кімнаті зі штучним світлом, приєднаний до симулятора, бачив знову той момент — коли Чорний дивився на нього й казав:

«Я не ворог. Я — причина.»

Слова крутились у голові. Він занурювався у спогади, які раніше були заблоковані.

Дитина.
Білий простір.
Кухар із ложкою.
А потім — порожнеча. Всі спогади обриваються на... жетоні 01.

В офісі. Дискусія.

— То виходить, — почав Ерік, — Чорний міг бути не клоном, а фрагментом алгоритму. Самоусвідомлений шмат пам’яті, що ожив у процесі відновлення Вирія.
— Як фантом? — уточнила Тесса.

— Як живий залишок. Те, що мало зникнути, але вижило. І тепер він шукає не знищення — він шукає визнання.

— Але чому атакував нас? — зітхнула Лея.

— Бо ми — частина того, що його витіснило. Бо Вирій зміг стати… собою. А той — лишився системною тінню. Тим, що ще не має імені.

Підвал агенції. Вечір.

Тесса та Ерік спустились до підвалу, де зберігали речі з попередніх справ. Вона зупинилась біля ящика, де лежав старий ліхтарик, що колись дали їй на першій справі.

— Пам’ятаєш, як я вперше закричала на тебе, бо ти пролив чай на план доказів?
— А ти тоді ще сказала: «Я тебе колись за це застрелю.»

Вони обоє посміхнулись. Потім замовкли. У повітрі зависло «але ж ти майже це зробила».

— Ти… віриш, що Вирій — ще той самий?

— А ти віриш, що я вже не той, хто тебе зрадив?

Вона не відповіла. Просто подивилась йому в очі. І щось у ній здригнулося. Тріснуло.

Фінал підрозділу.

Вночі Вирій стояв на даху будинку.
У руках — жетон із Таємної кімнати.
На ньому світилась напис:

ЖЕТОН 00. ВІДКРИТТЯ.

І поруч — ще один рядок:

ЖЕТОН 01 — ВІН БЛИЖЧЕ, НІЖ ЗДАЄТЬСЯ.