5.34 - Новий ранок

Вечір, коли Ерік повернувся, ніхто не спав.

Тесса довго не відпускала його з обіймів. Навіть коли він трохи хрипів і просив ковток чаю, вона тільки сильніше вчепилася, ніби боялася, що він зникне знову. Лея принесла чай — з м'ятою й медом — і тихо поставила поруч. Вирій, насуплений, сидів у кутку з кухонним ножем, ніби досі не був до кінця впевнений, що це не черговий клон. Але йому, зрештою, вистачило однієї речі: Ерік процитував їхній перший жарт про зламаний тостер. Це було щось на кшталт бойового паролю.

— Знаєш, — сказав Ерік, коли Тесса трохи заспокоїлася. — Я тоді, в перший день, думав, що ти мене вб'єш. А ти от, диви — закохалась. — Це ще під питанням, — буркнула вона і вдарила його по плечу. — Але ще раз так зникнеш — точно вб'ю.

Вони всі сиділи разом до пізньої ночі, іноді мовчали, іноді щось згадували, іноді просто слухали тишу. Ту саму тишу, в якій більше не було вибухів, болю, клонів і гастрономічних катастроф.

Ранок настав із запахом смаженого хліба і кави.

У новій кухні агентства, трохи поплавленій у кутку, але затишній, Лея метушилася біля плити. Вирій сидів на барному стільці, підтримуючи її поглядом. Тесса з Ерікем снідали за великим столом, і всі вперше за довгий час просто їли, мовчали і… жили.

— Ну що, — сказав Вирій, витираючи руки рушником. — Вітаю, детективи. Ми вижили. — І в нас нова кухня, — всміхнулась Лея. — І справжній ЕРП-контроль за шафками. — І справжній Ерік, — додала Тесса, не дивлячись на нього.

Ерік мовчки простягнув їй шматочок підгорілої тостової булки у формі серця. — Спалене, як моє минуле. Але щире.

Тесса не втрималась і засміялась.

У цей момент до кухні залетіла записка — поштовий дрон протиснув її під двері. На ній було написано:

"Вітаю з першим вижитим справжнім днем. Але це лише початок. — А."

Всі переглянулись.

— Чорт, — сказав Вирій. — Я тільки чай налив.

— Та ні, — сказала Тесса. — Тепер ми готові.

І вони усміхнулися. Бо нова пригода — це вже традиція.