5.23 — Тест довіри

— Ви всі… ви всі поводитесь однаково! — Тесса металася між двома Версіями Леї та двома Виріями, які стояли навпроти одне одного в центрі кухні агентства. Її очі були напружені, пальці судомно стискали ручку сковорідки — єдину зброю, яку вона встигла схопити на ходу.

— Це ж очевидно, що я справжня, — сказала одна Лея, з виразом образи, заклавши руки. — Он той навіть не знає, яке тісто я люблю!

— Я не знаю, бо я не лізу в чужі сковороди! — обурився інший варіант Леї.

— Стоп! — крикнув один із Виріїв. — У нас є тільки один спосіб перевірити. Ми влаштуємо Тест Довіри.

— І що, мені треба обрати між вами? — підозріло примружилася Тесса.

— Тобі, і мені, і їй, — вказав справжній Вирій на Лею. — Ми маємо обрати. Якщо помилимось — хтось може постраждати. І не тільки емоційно.

— Піцу хтось спалить? — буркнув клон Вирія, який стояв біля плити.

— Якщо спалить, точно не я! — крикнув інший. І хтось кинув у нього рушник.

Кімната знову розділилась. Цього разу — навпіл. Герої стояли в окремих групах: Лея поруч із одним Вирієм, Тесса з Еріком навпроти, два клони тримались осторонь.

— Добре, — сказала Тесса. — Почнемо з простого. Вирію, ти казав, що в мене є родимка на лівому плечі. Де вона?

— Під формою, нижче лопатки, трохи зліва. Але я ніколи не дивився! — швидко додав він, наче виправдовуючись.

— Брехня! Вона справа! — вигукнув інший. — І взагалі, не твоя це справа, навіть якщо ти клон!

— Ну, зате тепер ми знаємо, що клон №2 надто уважний! — прошепотіла Лея.

— Мені це не подобається, — прошипів Ерік. — Я бачив, як один із них підмінив шматок коду в системі охорони. Але я не встиг зафіксувати хто.

— Вони ж однакові! — Лея розвела руками. — Хоч бери і ліпи нову піцу з ідентичними інгредієнтами й шукай, яка з них із сюрпризом.

— А ми так і зробимо, — раптом заговорив Вирій. — У кожного з нас є улюблений соус. Ми всі готували його в різні ночі. Хай кожен приготує свій. Так ми визначимо, хто насправді хто.

П’ять хвилин потому на столі стояли чотири баночки з соусами. Один — солодкуватий, із пряною ноткою чебрецю.

Другий — надто гострий. Третій — ідеальний баланс кислоти і часнику. А четвертий… взагалі мав нотки шампуню.

— Це що…? — почала Тесса.

— Я... переплутав пляшку… — зніяковів один з Виріїв.

— Мінус один, — сказала Лея з холодною усмішкою.

— Отже, один клон виведений з гри, — підсумувала Тесса. — А тепер, ваша черга, Леї.

Дві Леї глянули одна на одну. І тоді одна раптово виступила вперед.

— Я… збрехала. Я не справжня. Але… я не ворог, — сказала вона. — Я... просто хотіла знати, яке це — бути нею. Бути людиною, яку він… любить. — Вона кивнула в бік Вирія.

Настала тиша. Усі очі були на Вирієві. Справжньому. І він теж мовчав.

— Отже, — почав він нарешті. — Ми всі втратили трохи ясності. Але ми не маємо права втрачати одне одного. Ми маємо обирати — не просто правду, а довіру.

— Тоді… ти обираєш мене? — запитала Лея, не впевнена, хто саме вона для нього у цей момент.

Він наблизився до неї і торкнувся її щоки.

— Я обираю тебе, бо тільки ти одного разу подзвонила мені серед ночі і спитала, чи вважаю я себе томатом. Тільки справжня Лея здатна на таку маячню.

Лея розсміялась крізь сльози.

— Ну, це було важливо! Я думала, що якщо ти — клон томату, то...

— То я маю жити в соусі, — договорив він.

— Саме так, — прошепотіла вона.

Клони один за одним здавались. Один утік через вентиляцію. Один зізнався, що він просто бот-дублер із минулої справи. Один виявився... кроликом. Робокроликом.

Тесса підійшла до Еріка.

— Ти ще з нами?

— Якщо я справжній. Хочеш перевірити?

— Ні, — усміхнулась вона. — Я довіряю тобі. А ти?

Ерік усміхнувся.

— Якщо ти справжня Тесса — тоді так.

— Інакше?

— Інакше я — щасливий клон, бо теж тебе кохаю.

Тесса почервоніла.

— Ну, пішли, клон кохання. У нас ще лишились справи.

— І піца, — додав Вирій. — Завжди залишається піца.