5.16. Піца, яка не хотіла бути з’їдена

Наступного дня в місті стало… шумніше.

Спершу це були дрібниці. Один клієнт у кафе «Синій Базилік» поклявся, що його равіолі «подивились на нього з осудом». На другому кінці міста тостер виплюнув хліб так, що той приземлився прямо в обличчя баристи — точним, підозріло влучним кидком.

А потім з’явилась вона. Піца.

Величезна, з золотавим краєм, пекучою пепероні і маслинами, що переливалися, як очі. Вона стояла посеред дитячого майданчика, на трьох ногах із тіста. І ворушилась. І гучно дихала.

— Це… не може бути… — прошепотала Тесса, визираючи з-за кущів.

— Вона… агресивно парує, — зазначив Вирій.

— Це прототип «Піци Життя», який ми відхилили ще в першій справі з Лабораторією. Його… ніби з’їли, але… — Лея витягла планшет. — Це той самий сир. Я його впізнаю. Він пахне як розбите серце.

Піца тим часом почала розгойдуватись і кричати. Не в буквальному сенсі, але звук, який вона видавала, нагадував сирену й... бурчання шлунка водночас. Діти почали втікати. Один хлопчик, з переляку, пожбурив у неї шматочок булочки. Піца з’їла булочку. І підморгнула.

— Вона почала… самонавчання? — припустив Ерік.

— Чорт забирай. Вона обрала життя, — пробурмотів Вирій з таким серйозним обличчям, що Лея ледь не впустила сканер.

Тим часом по місту почали з’являтись іще «оживлені» продукти. Один батон намагався втекти з магазину в мішку з борошном. У кафе біля порту повстав цілий салат: листя салату било офіціанта, а помідори чері катались, ухиляючись від серветок. Один з них навіть покусав якогось критика.

— Ми створили кулінарну революцію. Але не ту, про яку мріяли, — Лея поклала руку на плече Тессі. — Потрібно знайти джерело. Все почалося після тієї кулі в архіві. Вона, мабуть, активувала залишки енергії клонування.

— Тобто зараз у місті розгулює не тільки клонований смак, а ще й оживлена їжа? — перепитав Ерік, уже думаючи, як це продавати як атракціон.

— Так. І з огляду на те, що один з хот-догів щойно сів у трамвай і втік у центр, нам слід поквапитись.

Вони розділились: Вирій і Лея — сканувати місця з потенційно нестабільною їжею, Ерік і Тесса — шукати вихід на постачальників продуктів, які могли контактувати з Гастроклоном. І це мало стати початком нового, шалено смачного, але надзвичайно небезпечного розслідування.

А у ванній кімнаті їхнього будинку хтось тихенько відкрив шафку з приправами.

І баночка з орегано… ворухнулась.