4.8 — Піца з правдою і трохи вогню

Все почалось досить мирно. Усі зібралися в одній вітальні — Тесса, Лея, Вирій, Ерік, два Вирії, один клон Леї й трохи знервована піца на столі. Вона була з грибами, сиром і загадковим шматком правди, як виявилось згодом.

— Ну, якщо ми зібрались, — сказав один із Виріїв, — треба з’ясувати, скільки нас.

— "Нас" у сенсі людей, чи клонів, чи взагалі сутностей? — уточнила Лея, насторожено дивлячись на себе.

— Я їм! — Ерік вже відкусив шматок піци. — І вона дивна на смак… як сповідь у капустяному листі.

— Що? — здивувалась Тесса.

— Тесса, я не просто тебе люблю. Я колекціоную твої селфі з камер безпеки. І я не агент. Я… був програмістом у Лабораторії Гастроклонів. І ще — я вкрав твою чашку з котиком.

— Що?!

— І у Вирія алергія на кедрові горішки, але він мовчить. І ще — я подумки називаю тебе Печенька.

Тесса закрила обличчя руками:

— Я знала, що з цією піцою щось не так.

— Я підсипав у неї Пармезану істини, — прошепотів один із Виріїв. — Хтось мав це зробити.

— Агов! — раптом клон Леї махнув руками. — У вас тут клонується все! Ще один я з’явилась у ванній і каже, що в неї зустріч з терапевтом.

— Панове, — сказав оригінальний Вирій, — нас стає більше. І не лише нас. Щойно бачив копію Тесси, яка сперечається з кавоваркою.

— Може, це не клон, а просто я з ранку, — буркнула Тесса.

— У нас дедалі більше ми, — жартівливо підсумував один з Виріїв. — Як у Дедпула, тільки з бюджетом на грим.

За кілька годин усі — Пі, Ца, Тесса, Ерік, два Вирії, Лея й її клон — рушили в індустріальний район Гастроніму. Там, у закинутій будівлі колишньої фабрики смаків, знайшли центр клонування. Всередині було волого, хімічно і лячно. А ще… димно.

— Усе наче в тумані, — зауважила Тесса, задихаючись. — Я бачу… левітуючу піцу.

— Це не піца. Це твій мозок на ефірах, — сказав Ерік, притримуючи її. — І я… хочу розповісти ще більше. Я досі дивлюсь мультики про коників.

— Мене вабить ідея посадити дерево, назвати його Тесса і просити вибачення щоранку…

— Ерік, ти трохи… правдиво токсичний.

Поки вони обидва сиділи під трубами, розмовляючи про любов і чай з пельменями, Пі й Ца діяли. Вони знайшли центр розподілу газопостачання, де можна було ввести антидот проти клонів. Але щоб спрацювало — потрібна була вода. А щоб була вода — потрібна пожежа.

— Має бути щось, чим можна підпалити цю хімічну калюжу, — сказала Пі.

— Тримай мій вогнегасник, — відповів Ца, і вони запалили шматок труби.

Лея, з рішучістю, яку можна було нарізати кубиками, залізла на плечі Вирія й простягнула запальничку до системи димової сигналізації. Все спрацювало.

Пожежна сигналізація ревнула, вода почала лити згори, і клони — спочатку Лея з гітарою, потім Вирій з трьома парами окулярів — почали розчинятись.

По інший бік кімнати Ерік обіймав Тессу, яка поволі приходила до тями під потоком холодної води.

— Ти… цілував дерево? — хрипко спитала вона.

— Ні. Але я тобі розповідав про план вирощування авокадо в твою честь?

— Так. І про те, що ти маєш татуювання з моїм псевдонімом.

— Ага. На місці, де не видно навіть у дзеркалі.

Після всього, коли всі вийшли з заводу, мокрі, але живі, Лея обернулась до Вирія і раптом легко поцілувала його в щоку.

— Це точно ти. Бо пахнеш димом і сарказмом.

Увечері, вже в новому тимчасовому притулку, Ерік сів поруч із Тессою.

— Ем… Я все пам’ятаю. Піца з правдою. Те, що я казав. Я… справді люблю тебе. Але питання — я сказав "наскільки"?

Тесса зніяковіло засміялась:

— Ти сказав, що якби почуття були піцою, то твоє — це чотириповерхова з подвійним сиром, написом "Люблю Тессу" з ковбасок і музикою з фільму «Титанік».

Ерік закрив обличчя руками.

— І ти не втекла?!

— Ні. Але тепер ти маєш принаймні одну причину не підходити до піци без захисту.

Вони обоє розсміялися. А на фоні Пі й Ца вже ділили нову коробку з написом: "Без Пармезану істини".