Основна частина

Вчора відпустив мою дружину Юлю в кав'ярню, щоби трохи відпочила від мамських буднів.
Сам залишився з сонною дочкою Рутою.

Коли малятко прокинулося, її треба було чимось зайняти.
Ми перегралися усім, чим можна було, а потім їй до рук потрапив м'яч.
І тут почалося) Малятко з півгодини ганяло з ним по всій хаті, забувши про решту іграшок. Я дивувався ентузіазму і захвату, з якими вона раз-по-раз без будь-яких ознак втоми чи нудьги виконувала одні і ті ж дії зі спортивним снарядом.

Раптом подумалося: коли у мене з'явиться син, і йому захочеться займатися футболом, як я буду реагувати? І одразу після цього, якось сама собою, полилася молитва: "Господи, дай мені мудрості правильно виховувати моїх дітей. Я не знаю, яка дорога для них приготована і яка буде правильною, але я хочу, щоби їхнім вибором у житті керувало не моє свавілля, а Твоя воля".

Вечір закінчився, Юля прийшла додому, радісна від того, що змогла побути наодинці з собою і з Господом. Дивлячись на неї, я теж радів. Радів і тому, що вона отримала відпочинок та втіху; радів і тому, що через час, проведений з малятком, Сам Господь навчив мене ще одній молитві за моїх дітей - молитві за те, щоби не шкодити їм і не думати, що я сам зі своєї дзвіниці краще знаю, що їм потрібно і яку дорогу в житті вони мають обирати, а щоби дійсно щиро шукати Божої волі для них і приймати її зі смиренням, навіть якщо я не все розумітиму.

Згодом мені у новинах раптом трапилося інтерв'ю з головним тренером англійського футбольного клубу "Ліверпуль" Юргеном Клоппом.
У сюжеті розповідалося, як він із простого хлопця, який ніколи нічим не виділявся і вважався невдахою, перетворився в одного з найбільш фахових спеціалістів у футболі. Ця людина настільки захоплено розповідала про свою справу, що я подумав: "От би і мені жити так, щоби у мене горіли очі від того, що я роблю!".

Минулого року Клопп разом з "Ліверпулем" здобув найбільшу футбольну нагороду - виграв Лігу Чемпіонів. Під інтерв'ю було посилання на відео "Юрген Клопп и шесть минут после финального матча в ЛЧ" (https://www.youtube.com/watch?v=cNxZ-7WpXRY).

Мені захотілося побачити, як ця людина відреагувала на результат своєї багаторічної праці. Я ввімкнув відео. Клопп ходив по стадіону, обіймався з гравцями, стрибав від радості - коротше, робив усе те, що роблять люди, коли щасливі.

Дивлячись на його реакцію, я раптом подумав: "Цікаво, чи буду я так само радіти успіхам моїх дітей, коли вони виростуть?".

Аж раптом на 4:12 в кадр потрапило дещо незвичне.
До Клоппа підбіг бородатий чоловік у білій футболці і по-синівськи обійняв його.
Коли він напівобернувся, і камера захопила його обличчя, я впізнав у ньому головного воротаря Ліверпуля Беккера Аліссона.

Але що привернуло мою увагу?
Всі футболісти Ліверпуля, які до того потрапляли в кадр, були у червоних фірмових футболках клубу. Аліссон же підбіг до Клоппа у білій футболці.
На цій футболці було намальовано:✝=❤

Аліссон - християнин? Я цього не знав.
Але мені раптом стало дуже-дуже тепло і приємно від того, що одягнув саме цю футболку.

Я чув багато коментарів з приводу того, що християнські символи не можна наносити на одяг.
І дійсно, якщо ці символи стають лише модним атрибутом, який нічого не говорить про твою віру, а є засобом вираження "релігійних понтів", такі коментарі справедливі.
Але вони втрачають свій зміст там, де християнський символ використовується не як модний атрибут, а як заява щодо приналежності до Ісуса у безбожному світі.
Можна одягти шкарпетки з прапором України, бо "так модно", а можна повісити прапор України в себе біля хати, тому що ти любиш цю країну, і він тобі урочисто нагадує, хто ти і звідки походиш.
Здавалося би, один і той самий символ, але наскільки різне сприйняття значення...

Можна поставити в автомобілі іконки як "християнський оберіг", "тому що так всі роблять", а можна наклеїти на панель приладів улюблене місце з Біблії і отримувати істинне підбадьорення від Бога через нього.

Аліссон міг одягнути будь-яку футболку.
Але він одягнув саме таку. І ходив у ній по стадіону, де була ціла купа атеїстів і купа представників чужих істинному Богу релігій.

І я подумав: "Це теж подвиг віри. Це теж здатність сміливо заявити, хто ти і Хто твій Цар. Люди вміють читати символи. Особливо люди футболу. В футболі багато символів. І ті, хто бачив футболку Аліссона, хай навіть йому жодного разу не дали в руки мікрофон на тому стадіоні, бачили, Кому він належить".

Пройшло ще трохи часу. Я зайшов у фейсбук. Там я підписаний на кілька християнських груп. Одна з них - "Любящие Бога и призванные по Его изволению". І ось я заходжу в фейсбук, і мені практично одразу вибиває новину з цієї групи: "Роберто Фирмино принял водное крещение".

Щоооо??! Роберто Фірміно - нападник того самого Ліверпуля, в якому тренером Юрген Клопп і в якому воротарем Беккер Аліссон!
Невже віра Аліссона полягає не лише у нанесенні християнських символів на футболки? Невже саме він розказував Фірміно про Ісуса?

Я забиваю в гугл текст "Крещение Роберто Фирмино".
І першою мені вибиває новину: "Бобби Фирмино, при поддержке Алиссона, прошёл обряд крещения".

Хто дочитав до цього моменту, подивіться цю новину самі: https://mylfc.ru/news/27304
Там є відео. На цьому відео зображений не просто обряд. Дружина Фірміно і Аліссон плачуть, а сам Роберто радіє. Коли ти проходиш "просто обряд", таких емоцій не буває.

Законник може і на цьому відео "придертися" до того, що, мовляв, на Фірміно є татуювання, "а значить, його хрещення нещире". Чув багато подібних "висновків", які робили "віруючі зі стажем", приймаючи на себе функції Бога, навіть не спитавши у Нього, і убиваючи перші паростки віри у неутверджених душах.