Пролог

Верхня галерея Вежі була заповнена уважними очима. Десятки магів спостерігали, як б’ються десятки інших. Вони не були боягузами, вони теж брали участь у битві. І мали два завдання. Перше — допомогти тим, хто внизу, перемогти. Якщо це не вдасться, вони мали друге завдання — знищити триклятого ворога, щоб він не зміг насолодитися своєю перемогою. І маги мали всі сили для цього. Десятки магічних дзеркал показували десятки облич. Але найголовніше дзеркало було в руках Обріні Високого.

Це дзеркало звали Серія Зряча, і її дар був набагато потужніший, ніж будь-що інше в Вежі. Верховний Магістр Протекторату обережно тримав магістерку на руках, підтримуючи її сили, тамуючи її біль. Обріні відчував, як їй важко, і картав себе за те, що змушений так використовувати її дар. Але тільки її очі бачили за межами видимого Світу, проникаючи у Світ незримий, викриваючи найпотаємніші зв’язки між подіями. А події, що відбувалися зараз, були найважливішими в житті кожного з присутніх магів.

На полі під ними відбувалася битва за майбутнє Протекторату. Вперше за майже півтора тисячоліття хтось наважився кинути виклик Вежі! І цей неочікуваний перший опонент виявився занадто близько до успіху. Обріні не мав сумнівів у тому, що Вежа переможе. Вежа була занадто сильною, щоб програти. Він мав величезні сумніви у випадковості появи цього ворога. Опонент занадто добре знав слабкі місця Вежі, занадто добре ввів їх в оману, занадто добре завдав підступного удару. Занадто, занадто, занадто! Занадто для того, щоб бути результатом чогось, окрім змови всередині Вежі! Але хто, яка отруйна тварина могла вигадати таке?! Тільки Серія могла дати відповідь на це питання! Біляві вії магістерки злегка здригнулися. Вона прошепотіла:

— Це батько й син! Батько й син!

— Хто, люба, хто вони? — Обріні схилився над Зрячою.

— Батько — це Мисливець. Він привів їх сюди! А син — Ферез, він…

— Він — це той, хто ввів нас в оману!  — заревів Обріні, вдивляючись очима в інших магів. — Той, хто приніс нам фальшиве попередження! Як ми могли проґавити таку очевидну пастку? Весь цей час він водив нас за ніс! Але як? Адже я сам дивився! Креоні! Тіріон! Ви теж дивилися! — Магістр запнувся, усвідомивши, що зараз може відбуватися внизу. — Боги, Вієтен! Він же зараз з цим Ферезом!

Спалах на мить засліпив магів, які обернули обличчя до свого лідера. Десятки магічних дзеркал одночасно спалахнули, потім потріскалися і назавжди потемніли. Низький гул, що зародився десь на полі бою, змусив підлогу здригнутися. Ударна хвиля вдарила Вежу через кілька вдихів, струсивши вікна, що мали витримувати ядро катапульти. Обріні Високий ошелешено оглядався навкруги, намагаючись зрозуміти, що саме змінилося у Світі. Лише через кілька жахливих вдихів він усвідомив, що найважливіше ховалося в нього під самим носом. Так само як і інші магічні дзеркала, розум Серії Зрячої спалахнув, перед тим як назавжди потріскатися і потемніти. Обріні Високий, Верховний Магістр Протекторату, головний поміж рівних, голосно заридав, обіймаючи бездиханне тіло провидиці. І тиша, якою відповіла йому Вежа, була по-справжньому мертвою.