Розділ 1

Катя завжди жила як звичайна дівчинка.
Але одного дня на горищі вона знайшла старовинний кулон.
Дівчинка з цікавістю наділа його й підійшла до великого дзеркала, щоб роздивитися прикрасу.
Раптом кулон почав світитися.
Катя здивовано подивилася на дзеркало.
Там більше не було старого горища.
Замість нього з'явилося прекрасне місце. У небі літали дракони, а посеред величезної території височіла велика загадкова будівля.
Катя не змогла стримати цікавість.
Вона зробила крок уперед і пройшла крізь дзеркало.
Дівчинка опинилася біля величезної будівлі.
Раптом до неї підбігла незнайома дівчинка.
— Привіт! Я Марта, вершниця. А хто ти? — запитала вона.
— Привіт. Я Катя, — відповіла дівчинка.
Раптом до них опустився великий дракон.
— Ауроне! Чому ти не прийшов, коли я тебе кликала? — запитала Марта.
Дракон опустив голову їй на плече.
Марта погладила його.
— Ну добре, Ауроне, — сказала вона, а потім повернулася до Каті. — Але як ти тут опинилася? Ти не схожа на тих, хто навчається в академії.
— Я зі звичайного світу. Стояла біля дзеркала, а потім цей амулет почав світитися — і я опинилася тут, — пояснила Катя.
Марта уважно подивилася на кулон.
— Здається, моя мама знає цей амулет. Пішли до неї.
Дівчата зайшли до академії.
— Моя мама працює тут ректоркою, — сказала Марта.
Вони зайшли до кабінету. За столом сиділа жінка.
— Доню, ти щось хотіла? — запитала вона.
Марта підійшла ближче.
— Мамо, амулет цієї дівчинки схожий на той, про який ти розповідала у своїх історіях.
Жінка підійшла до Каті й уважно подивилася на кулон.
— Це не просто амулет. Це ключ в інші світи. Але для нього потрібні двері — дзеркало, шафа або щось подібне, що може стати проходом в інший світ.
Катя здивовано подивилася на жінку.
— Значить, я в іншому світі? А я то думала, чому тут літають дракони.
Жінка посміхнулася.
— Тут не тільки дракони. Є феї, перевертні, відьми, фамільяри та багато інших магічних істот.
Марта взяла Катю за руку.
— Пішли, я тебе з усіма познайомлю!
Вона потягнула Катю до просторої зали.
Там гралися дві сестри, над якими кружляли маленькі іскри. Неподалік бігали та гралися вовки.
Марта підвела Катю до двох дівчат-близнючок.
— Це Мія та Айя, сестри-феї.
Айя перестала гратися із сестрою й підвелася.
— Привіт! Я Айя. А хто ти?
— Привіт, мене звати Катя.
Марта повела Катю далі — до двох вовків, які саме гралися між собою.
— Алер, Алья, перестаньте! — сказала Марта.
Два вовки перестали гратися й підійшли ближче.
— Знайомся. Це Алер, а це його сестра Алья.
Катя погладила Алью.
Раптом біла вовчиця перетворилася на дівчину.
— Привіт. Я Алья. Можеш перестати мене гладити, — сказала вона.
Поруч вовк також перетворився на хлопця.
— Я Алер, — представився він.
Катя посміхнулася.
— Привіт. Я Катя.
Раптом кулон знову засвітився.
Марта подивилася на нього.
— Схоже, тобі потрібно додому.
— У вас є дзеркало або щось подібне? — запитала Катя.
Мія підвелася.
— Є. В кінці зали. Я покажу.
Фея провела Катю до дзеркала.
Кулон засвітився, і дзеркало змінилося.
У ньому знову з'явився світ Каті — горище, на якому лежав кулон, і те саме дзеркало.
Катя посміхнулася.
— Па-па! Я ще прийду.
Дівчинка ступила в дзеркало й зникла.
Через мить вона знову опинилася на горищі.
Катя злізла вниз і побачила маму.
— Доню, де ти була? — запитала мама.
— Я була на горищі, — відповіла Катя.
Мама подивилася на кулон.
— Це кулон твоєї бабусі. Катю, де ти його знайшла?
— На горищі. А що?
Мама на мить замислилася.
— Я сама не знаю всієї правди, але це не просто кулон.
Катя здивовано подивилася на маму.
— Так... я знаю, — тихо прошепотіла вона.