ХРАНИТЕЛІ: кінець деспотії

Талін лежав на підлозі у своєму гаражі, із його одягу здіймався легкий дим від горіння тіла.

- Ти можеш закінчити це будь коли, але лише на моїх умовах!

Крикнув Тім 

- Чому ти його не зупиниш? Мене він не слухає! Зупини його!

Кричала Ева до Девіда який їв яблуко яке приніс із собою

- Знаєш мадам, Тім мусить знати і до речі я не маю бажання сьогодні бути травмованим.

Холодно відповів хранитель швидкості

Із пальців Тіма знову вирвалися блискавка яка влучила у ноги відчима.

- Добре! Твоя взяла... я розповім тобі! Все, що знаю.

Тім припинив катувати старого 

- Чому?

Запитав він 

- Бо ви не його... Ви ключ до чогось більшого і як тільки він знайшов вас то був одержимий тим, що міг отримати.

- Що він міг отримати?

- Доступ до вашої генетичної пам’яті, він хотів знати про ваші минулі життя... попередні хранителі чимось володіли цікавим чого він знайти не в змозі без вас.

- Проте він же покинув нас, він змінив пріоритети, я хочу знати чому!

- Бо він знайшов і без вас, попередні хранителі померли аби Талос не отримав скриню.

- Що за скриня?

- Це скриня із трьома духами які за гроші ладні зробити будь що, проте гроші не єдина плата за їх послуги.

Девід підійшов ближче 

- Навіщо йому була скриня Авра?

Поцікавився він 

- А цього вже я не знаю... він мало чим ділився.

- Що означали слова, « ...ТОМУ, ЩО ВИ НЕ ЙОГО...»?

Запитала Ева 

- Він убив ваших опікунів, ваших батьків і всиновив вас, він просто шукав скриньку...

- Ти дофіга знаєш як на ворога, чому така обізнаність?

Поцікавився Девід 

Талін засміявся й в плюнув кров із рота відповів 

- Війна хлопче несправжня, він хотів відволікти народ від внутрішнього розколу, тому і почав.

- Померло чимало з обох боків! Яка ще домовленість?!

- Гадаєш, я не знаю скільки?! Із ого народу залишилися лише я та Ольга і щей вас няньчити потрібно було, то скажи, хто більше поклав на жертовник? Хто більше...

Не встиг Талін договорити як із Тіма вирвалася блискавка яка вбила старого, він розпластався по підлозі і продовжував лижати на ній із відкритими очима.

- Що ти накоїв?

Запитала Ева 

- Угандошив його.

Відповів тремтячим голосом він

- Нам потрібно назад, зможеш відчинити портал на Харану?

Запитав Тім 

- Одну хвилину...

Відповів Девід 

На дворі сутеніло. Над містом навис густий туман який не давав зорям освітити дороги, лише вуличні ліхтарі давали якесь світло. По місту промчав потік вітру, щось рухалося із окраїни до центру, до палацу верховного хранителя. У палаці була приємна атмосфера, на першому поверсі був накритий стіл за яким сидів Талос і очікував на дітей, аж раптом у палаці зникло світло, перед ним з’явився Тім.

- Як тобі вечір? Може щось не подобається?

Поцікавився син

- Та ось вас очікував, можемо тепер у двох посидіти, зачекати на інших.

Відповів Талос 

- Та мені не потрібні усі, знаєш... а я лише нещодавно збагнув, чому ти взяв Емі на курси сили, просто ти не хотів аби пам’ять діда дала про себе знати.

- То він зараз тут?

- А що? Хочеш запитати у батька пораду?

- Ні, лише сказати, що він боягуз хотів передати.

Позаду Тіма відчинилися двері і у залу забігли: Емі та Джоні.

- Тепер то ми всі тут, що ж... гадаю їсти ми не будемо...

Сказав Талос і встав на ноги

У залу зайшов не кваплячись Стюард

- Як поживаємо? 

- Навіть блудного сина привели... Чого тобі Стюарде? Мет мені непотрібен, можеш не турбуватися із цього приводу.

- Та я якось не тому прийшов, розумієш ми тут захотіли справедливості...

- Талін соловейком заспівав, ми знаємо правду.

Сказала Емі 

- Чому ти віддав нас у руки своїх ворогів, лише не збагну  я повністю.

Додав Джон 

- Бо він мудак і це його і погубило, я починаю пригадувати нашу останню розмову.

Відповів Тім 

- Тоді ти маєш пам’ятати, чому я пішов на таку жертву, інші не мусять дізнатися про дітей а Джанос мав намір віддати їх їм... я мусив діяти...

Почав виправдовуватися Талос

- Взагалі то все через скриню бажань, ти хотів жити... зізнайся у цьому, нічого дивного не має, ти просто хочеш жити ще!

Крикнув дід через Тіма

- На відміну від вас, я прийняв із честю своє майбутнє і навіть знаючи про скору поразку я зробив усе аби Терези були задоволені мною!

Голосно заявив Талос 

- Те, що ти голосно це вимовив, лише доводить мою думку.

Сказала Емі 

- Ти себе так заспокоюєш.

Додав Джон

- Отже не здаєшся?

Перепитав Стюард 

- Це все було передбачено за довго до вашої появи...

Талос змахнув рукою у бік і: стіл, стільчики та їжа полетіла в бік зали, немовби її здув сильний вітер.

- Хто перший, пані та панове?

Запитав Талос 

По тілу Тіма побігла блискавка, із його пальців блискавка била у підлогу, Джон запалився а Емі сформувала два водних торнадо у себе на долонях.

- Щоб ти знав, я б’юся бо ти мене вбив! Мені байдуже на онука!

Крикнув Тім й розрядив високовольтний розряд у Талоса. У кімнаті різко зросла температура у момент розряду блискавки, видиме світло осліпило присутніх на короткий час, проте потім вони знову змогли бачити, перед Талосом з’явився напівпрозорий бар’єр у який і влучила блискавка не нашкодивши верховному.

- І це все?

Глузливо запитав він

- Далеко не все.

Відповів Тім 

Джоні спрямував на верховного за блискавкою стовп вогню який зумів сформувати а Стюард пішов у рукопашний бій, скорочуючи між ними дистанцію поки Талос був зайнятий Джо а Емі зробила водну стіну у залі де вони мали бенкетувати аби ніхто її не зміг покинути, Тім побіг також у наступ зрідка запускаючи блискавки по «сину».  Талос відбивався від усіх, точніше від Стюарда так як ні: вогонь чи струм йому школи не завдавали, тому лише Стю заважав, портативне силове поле добре себе поводило у бою, навіть ідеально, іноді Талос використовував його аби збільшити свою силу удару, чим вносив дисбаланс у їх поєдинок, через хвилину «заруби» Тім не витримав і простягнув долоню до Талоса витягаючи енергію з портативного силового поля яким захищався татусь, тепер їх шанси на перемогу піднялися ще вище.