Розділ 7. Значення імені.

- І як давно у вас це огрубіння? - запитав лікар оглядаючи Петра.

- Декілька днів. 

- Виглядає не зрозуміло. Це не схоже на дерматит чи псоріаз. Потрібно взяти пробу і провести аналізи, - відповів йому лікар.

- Дайте мені просто якусь мазь. Ніякі аналізи я здавати не планую. Воно мене не турбує, немає ні свербіння, ні болю. Просто самі розумієте, це може якось відлякати дівчат, - сказав Петро, простягаючи лікарю кругленьку суму.

   Лікар швидко сховав гроші у комод і сказав:

- Добре, я випишу вам гормональну мазь. Але рекомендую все ж здати аналізи. Щоб виявити природу цього огрубіння і лущення. 

- Дякую, мазі поки що достатньо, - сказав Петро, одягаючи сорочку.

   Це незрозуміле огрубіння шкіри в області серці з'явилося в нього після зустрічі, яка змінила його життя. Він розумів, що, швидше за все, це мітка, а не хвороба. Але вирішив все ж пролікуватися. Коли він вийшов з кабінету, то почув, що до нього телефонують.

- Алло, я слухаю.

- Це Петро Яструб?

- Так, це я.

- Це Анна Вишнева. Слідча. Ми могли б з вами зустрітися? Хотіла б уточнити деякі деталі щодо подій 26 липня.

   "Коли ж вона від мене відчепиться. Невже довідалася про гроші? От невгамовна баба!" - сердито пробурмотів він.

- Я чув, що справу закрили. То навіщо тепер знову мої показання? - без особливого захвату запитав він.

   Анна відчула в голосі Петра твердість і самовпевненість. Це не було схоже на того переляканого хлопчину, в якого вона брала показання минулого тижня. Тож вона вирішила натиснути.

- Так, але вияснилися деякі нові обставини, через які можна поновити справу знову. Думаю, ви розумієте про що я?

- Ні, але поговорімо. Куди мені приїхати?

- Давайте через годину зустрінемося в кав'ярні "Мартін" в центрі, - запропонувала вона.

- Добре, я буду.

###

   Анна вже сиділа в кав'ярні, чекаючи на Петра. Вона зрозуміла, куди поділася сумка. Ну принаймні здогадувалася, але її, хоч і невеликий досвід підказував їй, що вона права. Вона якраз замовила велике капучино, коли побачила Петра, що підійшов до її столика.

- Добрий день, Анно. Про що ви хотіли поговорити?

- Хочу уточнити деякі деталі. Будете замовляти собі каву? 

- Так, - сказав Петро і пішов до стійки замовити собі лате. 

   Анна навмисно вибрала місце, де каву потрібно замовляти біля барної стійки. Вона хотіла подивитися, в чому одягнений Петро. На ньому, як і того дня, був спортивний одяг, але високої якості. Анна, хоч і не дуже розумілася в брендах, проте, помітила, що це оригінальні речі. А 26 липня на ньому був звичайний спортивний костюм куплений швидше за все на ринку. Петро повернувся із чашечкою кави і двома шматочками карамельного "Наполеону".  "Взяв найдорожчий десерт", - про себе відмітила Аня.

- То, що ви хочете знати? - сказав Петро, пригощаючи слідчу "Наполеоном".

- Дякую, - відповіла Анна і продовжила. -  Скажіть, в той день при знайденому вами трупові були якісь особисті речі?

- Наскільки я пам'ятаю, ні. Хоча я його не чіпав. Я дивився багато детективів, тож знаю, що це не можна робити.

- Ну, можливо, при ньому була якась сумка чи гаманець? - більш точно запитала Аня.

- Я вже відповів вам, що нічого такого не пригадую, - наполягав Петро на своєму.

- Ви знали загиблого? Я маю на увазі не тільки те, чи були ви особисто знайомі, може, просто десь бачили по телебаченню чи десь в місті перетиналися?

- Ні, про те, що це Олександр Деркач я дізнався з новин. Я бачив того типа вперше. Слухайте, ви ж не думаєте, що це я його грохнув? - несподівано запитав хлопець.

- Ні, зовсім ні. Експертиза встановила, що він помер своєю смертю. Але нам вдалося встановити не тільки цей факт.

- І яким чином до цього причетний я? - запитав Петро, впевнено заглядаючи їй у очі. 

   Анні стало якось недобре від цього пронизливого погляду. Легкий холодок пробіг по її тілу, але вона старалася не подавати вигляду. 

- А ви дуже змінилися за цей тиждень. Тоді ви були розгубленим і переляканим хлопчиною, який знайшов труп. А зараз поводитеся впевнено, я б навіть сказала, самовпевнено.

- Слухайте, ми з вами тоді розмовляли не більше 10 хвилин, а ви вже змогли створити мій психологічний портрет? Всі можуть помилятися.

   Анна відчувала, що вона займає слабшу позицію і їй це дуже не подобалося.

- Ваш костюм оригінальний чи це копія?

- Скажемо, так, це дорога копія. Але, яке це взагалі має відношення до тієї справи? 

   Аня знала, що той каже неправду, але продовжила:

- А таке, що в день смерті Олександр, виходячи із дому, взяв із собою кругленьку суму грошей. Але, коли поліція і слідчо-оперативна група приїхала, то при ньому її не було.

- Ви хочете сказати, що це я забрав ту сумку? - сказав Петро спокійно відпиваючи порцію лате.

- Ви знайшли тіло о 8:45, а зателефонували до поліції о 9:20, чому? Що ви робили тих пів години? Можливо, ховали сумку із грошима?

- А, можливо, це лише ваша фантазія? - сказав Петро, нахиляюсь до Анни зовсім близько, він наче відчував її страх і явно керував ситуацією.

- Петро, я переконана, що гроші взяли ви і я зможу це довести.

- Не думаю, - спокійно сказав той, ставлячи перед нею порожній стаканчик з-під лате. - Знаєте, що я думаю? 

- І що ж? - зі всіх сил стримуючи тремтіння запитала Анна.

- Що до цього нікому немає діла. Справу закрито, бо інакше ми б сиділи з вами не у кав'ярні, а в поліційному відділку. Ви б тоді записували все у свій протокол, а мене б допитували під прицілом камер. 

   У Анни не залишилося більше, чим на нього натиснути. Вона знала, що програла, але і була переконана, що ті гроші взяв саме Петро. Тож вона демонстративно поставила і свою порожню кружку на стіл і, нахилившись, сказала:

- Знаєте, ви дійсно змінилися з останньої нашої зустрічі. Той Петро, який був тоді, говорив, хоч і не впевнено, але правду. А той, що я бачу перед собою самовпевнено обманює. Схоже, ви втратили цю цінну здатність - говорити правду. Але, будьте обережними, ті гроші не принесуть вам щастя, в них ховається багато зла.