Холодний Рейс

Розділ 14. Реконструкція у вагоні СВ

     Електрика у вагоні спалахнула раптово, з легким гудінням обігрівачів, які почали гнати тепле повітря вздовж замерзлих рам. Яскраве світло люмінесцентних ламп різонуло по очах після кількох годин напівтемряви, роблячи обличчя пасажирів ще блідішими й втомленішими.

     Артем зібрав усіх у коридорі сьомого вагона біля прочинених дверей четвертого купе. На відкидному сидінні, загорнутий у вовняну ковдру, сидів Денис — студент тримав біля потилиці пакет із льодом, який дали на кухні вагона-ресторану. Поруч, під пильним наглядом начальника потяга та провідника Петра Івановича, у першому купе під замком сиділа Віра Петрівна.

     — Потяг рушить за десять хвилин, до станції Малин — пів години ходу, де нас уже чекає слідчо-оперативна група, — почав Артем, обводячи поглядом Ірину Дорошенко та Олександра Бондаря. — Перш ніж ми передамо матеріали поліції, я хочу, щоб кожен із вас знав, що насправді сталося цієї ночі, аби у протоколах не залишилося місця для здогадок.

     Бондар схрестив руки на грудях і скептично хмикнув:

     — Наскільки я зрозумів, стара розкололася у вагоні-ресторані. Вона хотіла повернути свою родову ікону, вдарила Савченка, а потім намагалася вивезти її частинами.

     Усе просто.

     — Не зовсім, Олександре, — заперечив Артем. — Якби все було так просто, у четвертому купе не лежав би уламок вашої перламутрової запонки, а на підскляннику, яким завдали удару, не залишилися б ваші відбитки пальців.

     Бізнесмен миттєво напружився, його обличчя скам’яніло.

     — Ви знову за своє? Я ж пояснив: я заходив до Савченка о 22:20, щоб оглянути ікону перед купівлею! Тоді я, мабуть, і зачепив рукавом край столика.

     — Саме так, — кивнув Артем. — І ви не вбивали його. Усе сталося в кілька етапів, і кожен із вас мимоволі став частиною цього ланцюга. О 22:20 ви, Олександре, оглянули оригінал «Волинської Богородиці» й пішли до себе, пообіцявши розрахуватися в Києві. О 22:30 до купе зайшла пані Ірина, вимагаючи повернути двадцять тисяч доларів за фальшивку, яку антиквар продав їй три дні тому. Ви посварилися, вийшли, і Савченко залишився сам.

     Ірина нервово поправила хутряну жилетку, але промовчала.

     — А о 22:45 у купе зайшла Віра Петрівна, — продовжив Артем. — Жінка, яка десять років шукала сімейну реліквію, викрадену з їхнього будинку на Волині. Вона дізналася, що ікона спливла у львівського антиквара і що він везе її до Києва. Віра Петрівна не планувала вбивство — вона хотіла викупити ікону або вмовити Савченка віддати її по-доброму. Але під час суперечки антиквар грубо відштовхнув її, почалася штовханина, він спіткнувся, вдарився скронею об металевий підсклянник, що стояв на краю столика, і впав. Годинник на його руці розбився і зупинився рівно о 22:45.

     — А як же зачинені зсередини двері? — тихо запитав Денис, опускаючи пакет із льодом. — І крик о 23:41?

     — Зрозумівши, що Савченко мертвий, Віра Петрівна злякалася, — пояснив Артем. — Вона забрала ікону, зачекала, поки потяг сповільнить хід, і за гроші попросила провідника зачинити купе зовні, опустивши внутрішню засувку тонким дротом через щілину. Провідник думав, що виконує прохання самого пасажира. А щоб відвести підозру від 22:45, коли її могли бачити в коридорі, вона дочекалася раптової зупинки потяга о 23:40 і сама скрикнула біля дверей четвертого купе, імітуючи момент нападу.

     — А підсклянник у моєму рюкзаку? — нахмурився студент. — Навіщо вона підставила мене? 

     — Бо ви єдиний, хто прямо сказав, що працював у Савченка і знайшов цю ікону. Коли я почав розслідування, Віра Петрівна зрозуміла, що я швидко вийду на неї. Вона викрала підсклянник із купе, підкинула його вам, поки ви спали в навушниках, а потім забрала зелений футляр, бо всередині під підкладкою лежав акт оцінки з її прізвищем та описом родового клейма на звороті дошки. Коли ж ви випадково прокинулися й побачили її в коридорі з футляром, їй довелося оглушити вас і спробувати інсценувати вашу втечу через вікно.

У коридорі запала тиша. Колеса вагона здригнулися, потяг плавно рушив з місця, набираючи швидкість крізь засніжений ліс назустріч світанку.

 




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше